Кров Амбера [Роджер Желязни] (fb2) читать постранично, страница - 81


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

всесвіт, здавалося, перекрутився, коли вона оволоділа мною, і я знову побачив яскраві перила. На них спочивала взута в чоботи нога Люка.

Десь ззаду почувся голос Рендома, який викрикнув:

— Б-двадцять! Б-дванадцять! І геть!

А потім я ніяк не міг пригадати, в чому ж полягала проблема. Місце виявилося просто чудовим. Хоча це і безглуздо, що я відразу не розпізнав у парасольках гриби…

Я закинув на перила власну ногу, коли Бакалійник наповнив мені кухоль і долив Люку. Люк кивнув головою наліво, і Березневому Зайцеві теж налили по новій. Шалтай — молодчина, балансував, як завжди на краю. Круть і Верть, Додо і Жабеня не давали музиці змовкнути. А Гусениця просто продовжувала курити кальян.

Люк плеснув мене по плечу, і мені хотілося все щось згадати, але спогад продовжувало вислизати.

— Тепер все о'кей, — сказав Люк. — Все о'кей.

— Ні, щось є таке… Не можу пригадати…

Він підняв кухоль, гучно цокнувся зі мною.

— Насолоджуйся! — Запросив він. — Життя — це кабаре, старина!

А Кіт на табуретці поруч просто продовжував посміхатися.