Сон [Михайло Михайлович Коцюбинський] (fb2) читать постранично, страница - 11
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Марта ревнувала Антона. Уперто, затаєнно, сильно, до всіх і всього. До стрічних жінок, до природи, до вечорів, коди він замикався у своїй хаті, до його думок і мрій. їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком. Вона не була певна у ньому. Якась небезпека вічно тримала її в тривозі, робила трохи чужою для чоловіка. Тепер Антін не бачив щоранку голих жінчиних ніг, не чув скучних і прозаїчних снів, не прибирав по всіх хатах спідниць. Щось молоде, давнє, дівоче прокинулось в Марті, якийсь фермент: він нищив спокій, ще недавно такий бажаний. Але у тім, що вона чула потребу знов здобувати давно здобуте на власність, таїлась нова принада, відгук її весни. Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі, але тепер вже частіше червоніли за їх столом троянди...
Травень 1911, Чернігів
[1][1] Ja-ja... Ja-ja... (Нім.) — Так-так... — Ред.
Тут і далі пояснення у посторінкових виносках, позначені словом Ред. — редакційні, решта — авторські
[2][2] Ach! Wunderschon! — (нім.) — Ах, чудово! — ред.
[3][3] Kolossa-al!.. — (нім.) — Велично! — ред.
[4][4] Сильветка (книжн.) — силует, контури.
[5][5] Piazza (італ.) — площа. — Ред.
Последние комментарии
1 час 4 минут назад
4 часов 46 минут назад
5 часов 6 минут назад
6 часов 1 минута назад
8 часов 59 минут назад
9 часов 47 секунд назад