Прозові твори. Драматичні твори. Вірші. Листи [Архип Юхимович Тесленко] (fb2) читать постранично, страница - 3

ситуацій, непропорційно розтягнутих сцен; є й зайві персонажі (Яв-тух, звощик), раз у раз надмірно гальмується дія тощо. Позитивні герої, в чиї уста автор прагнув укласти власні роздуми про недосконалість життя, вийшли блідо ходульними, велемовними, з кволими характерами; дію рухає передусім писар — найжиттєвіший персонаж у п’єсі, уособлення зла, причому не стільки соціального, скільки трактованого суто етично як моральне зло: духовна ницість, зажерливість, жорстокість, егоїзм виражені з одверті-стю, яка межує з гротеском.

Підхід до основного конфлікту з позицій характерологічних, а не соціальних, призводить до трагічної розв’язки: Василь і Галя, самотні в боротьбі з зажерливим писарем і сільським куркульством, кінчають життя самогубством. Тесленко ще не бачив шляхів боротьби з засиллям сільських гї’явок, а біднота була темною, порізненою й безсилою.

На цю ваду вказав авторові М. Л. Кропивницький, якому Тесленко передав на ознайомлення рукопис твору. З відомим драматургом познайомив Тесленка М. М. Дьяков, керівник аматорського гуртка при лохвицькому Народному домі, під час гастролей у Лохвиці трупи Ф. П. Волика у 1903 р. 9 вересня 1903 р. М. Кропивницький написав Тесленкові листа з докладним розглядом твору; лист містив чимало критичних зауважень, але закінчувався оптимістично: «Над такою творою, як драма, треба працювати довго, треба її передумати не один раз і переробити... Кажу Вам одне, що у Вас є іскра божа» ¹.

Влітку 1903 р. Тесленко організував аматорський театр у рідному селі. Перша вистава, в підготовці якої брав участь М. Дьяков, відбулася 17 серпня 1903 р.: ставилася драма М. Кропивницького «Невольник», де Тесленко зіграв сліпого Степана. Спектакль мав успіх, і відтоді Тесленко поринув у театральні справи: проводив репетиції, дбав про костюми й декорації тощо.

У ці ж роки Тесленко пише прозові твори російською мовою: збереглися два його нариси — «Ночь на Ивана Купала в с. Харьковцах» та «На досветках» (1902). Обидва написані під впливом гоголівських «Вечеров на хуторе близ

Диканьки». Насмішкувато-любовно змальовує письменник у першому з них ігри в ніч на Івана Капала, пошуки чарівного цвіту папороті й комічні пригоди героїв нарису, Стиль викладу — пишномовний, багатий на риторичні вигуки й звертання; комізм породжується і контрастом високої лексики з мікромас-штабом подій У другому нарисі тональність викладу інша — лірико-пате-тична.Це теж наслідування Гоголягале цього разу — ліричного струменя його авторських роздумів.

Інші подібні спроби Тесленка невідомі; його творча стежина пролягла в царину строгого реалізму, а романтичні нотки цілковито перенесено до характеристики внутрішнього світу його позитивних героїв, чия життєва драма здебільшого й породжувалася конфліктом між їх гуманістичними прагненнями й жорстокістю «господарів життя» — сільської буржуазії, адміністрації, земців, церковників тощо.

Десь на початку 1904 р. Тесленко розпочав працю над своїми першими оповіданнями — і в цьому жанрі утвердив себе як письменник, як майстер. Вибір жанру оповідання не випадковий Короткої і мобільної прозової форми потребував новий, прискорений темп життя; набирав обертів маховик капіталістичного розвитку країни, зростали соціальне розшарування і загострення класової боротьби як у місті, так і на селі; а це означало засилля куркульства та обезземелення і збідніння основної маси селянства. Історичний час ущільнився той самий часовий відтинок вміщував набагато більше подій, аніж це було ще недавно; зростала грозова напруга близької революції.

Суспільство потребувало такого літературного жанру, який би негайно реагував на бурхливі події, встигав за прискореним темпом часу ,ьОповідання та новела й були саме тією прозовою формою, що давала змогу через змалювання часткових, буденних подій виявити глибокі внутрішні зрушення в житті народулЖанр новелістики бурхливо розвинувся у вітчизняній літературі — і російській (А Чехов, М Горький, В. Короленко, Л Андреев, А. Купрін, 'І Бунін, інші «знаньевцы»), і в українській, де на сцену виступила так звана «молода генерація» (І Франко), молоде покоління художників слова, які працювали в жанрах малої прози. Старші попередники й молоді сучасники Тесленка М Коцюбинський, О Кобилянська, В. Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Маргович, Л* Яновська, X. Алчевська, А. Кримський, М» Чер-нявський, С Черкасенко прагнули висвітлити психологію людей з різних верств суспільства, розкрити драматизм сучасної їм дійсності й дати їй оцінку з демократичних позицій,. Новіша література, писав І. Франко, «побачила одну зі своїх головних задач у психологічному аналізі соціальних явищ, у тому — сказати б .—.як факти громадського життя відбиваються в душі й свідомості одиниці, і навпаки, як у душі тої одиниці зароджуються й виростають нові події соціальної категорії».² Для цього письменникам довелося відмовитися від. традиційної