Літак підбито над ціллю [Генріх Гофман] (fb2) читать постранично, страница - 4
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Переборами заливався баян. Пісня брала за серце. Даремно матуся синка буде ждать, їй скажуть — вона заридає.
— А тепер нашу, полкову, — запропонував хтось. Командир ескадрильї заграв мелодію у швидкому темпі, і в кімнаті залунала знайома пісня, народжена біля берегів Волги:
І хоч баян замовк, усі в один голос дружно додали: Гвардійський полк, відважний полк… — А що, товариші, буде наш полк гвардійським, ось побачите, буде! — впевнено промовив сержант Семенюк. Мило на його обличчі вже висохло, і він знову взявся намилювати щоку. Погравши, Карлов заховав баян у футляр. Але перш ніж закрити кришку, довго дивився на її внутрішній бік — там була приклеєна довоєнна сімейна фотокартка. Молодший син примостився у Карлова на колінах, дочка сидить на руках у матері, а старший син, теж Георгій, викапаний тато, стоїть між батьками. Карлов згадав той сонячний травневий день сорок першого року, коли вони всією сім’єю пішли у фотоательє. Скільки було надій, щастя… Він пильно вдивлявся в миле обличчя дружини і думав: «Як тобі там самій з трьома дітьми в евакуації?» Карлов не випадково зберігав фотокартку сім’ї у футлярі баяна. Ще хлопчиком він навчився грати на гармонії. Коли Георгію минуло чотирнадцять років, батько подарував йому баян. Через рік батько вмер. З того часу Георгій скрізь возив баян з собою і зберігав його як найдорожчу річ. Карлоб Згадав Сімферополь, будинок, де минуло його дитинство. І раптом до болю зціпив зуби: він уявив собі руїни цього будинку і фашистів, що крокують рідною вулицею… Льотчики пішли в їдальню. Крім Карлова, в гуртожитку лишилися Семенюк і новачок Павло Архипов — вони вже повечеряли. Анатолій Семенюк, закінчивши голитися, підійшов до Архипова, що складав шахи у коробку. — Ну, як, чемпіоне, хочете дістати мат за десять хвилин? Архипов, ніби зважуючи, глянув на свого товариша. Гострий, з горбочком ніс і примружені карі очі надавали Семенюку хижого вигляду. — Давайте спробуємо, — погодився Архипов. Обоє взялися розставляти фігури на шаховій дошці. Тим часом Карлов витяг з кобури воронований пістолет і почав його чистити. Тільки Павло Архипов оголосив конем шах білому королю, як від короля, наче зрубана шаблею, одлетіла головка, а сам він покотився по підлозі. Одночасно пролунав постріл. У стіні з’явився маленький отвір, зроблений кулею, на його краях осипалася глина. В кімнаті запахло порохом. Повалений ослін упав на підлогу. Льотчики схопилися з-за столу. Карлов зігнувшись затиснув між коліньми ліву руку, перехопивши правою рукою зап’ястя. На підлозі розпливалася червона калюжка-крові. — Що з вами, товаришу лейтенант? — злякано спитав Семенюк. — Прострілив собі долоню. На щастя, кістку не зачепило, — глухо відповів Карлов і, пробуючи поворушити пальцями, показав ліву руку. Льотчики побачили невеличку рану посеред кружальця обпаленої шкіри в м’якуші між великим і вказівним пальцями. — Подайте-но швидше джгут, — попросив Карлов. Архипов віддер од наволочки довгу зав’язку. Семенюк вихопив її і туго перетягнув Карлову кисть руки. Кровотеча поволі припинялася. — Я зараз… покличу лікаря, — Павло Архипов, на ходу одягаючи чиюсь хутрову куртку, кинувся до дверей. — Ти куди? Стій! — різко зупинив його Карлов. — Семенюк, замкніть двері, щоб ніхто не ввійшов. — Я піду до лікаря, — пояснив молодий льотчик, думаючи, що його не зрозуміли. — Не треба лікаря. — Карлов вийняв з кишені індивідуальний пакет і подав його Семенюку. — Візьми перев’яжи. Семенюк зблід, очі в нього були розширені. Тремтячими руками він дістав бинт. — Товаришу командир! — сказав Семенюк. — Я вже наковтався цієї гидоти — стрептоциду досхочу. Хвороба минула, а два порошки в мене ще лишилися. Давайте присиплемо рану. — Гаразд, — крізь зціплені зуби сказав Карлов. Семенюк густо посипав рану. У Карлова на лобі рясними краплями виступив піт. «Як це могло статися? — силкувався він зрозуміти. — Я ж вийняв обойму…» І раптом згадав: один патрон був у стволі. «Як я міг забути, що загнав його туди вранці перед вильотом?» З допомогою Архипова Семенюк перев’язав поранену руку командира і туго затягнув кінці бинта. «Добре, що куля не зачепила нікого з льотчиків», — подумав Карлов і в цю мить згадав про
Последние комментарии
12 минут 11 секунд назад
26 минут 41 секунд назад
1 час 34 минут назад
12 часов 52 минут назад
13 часов 10 минут назад
13 часов 34 минут назад