2medicus: Лучше вспомни, как почти вся Европа с 1939 по 1945 была товарищем по оружию для германского вермахта: шла в Ваффен СС, устраивала холокост, пекла снаряды для Третьего рейха. А с 1933 по 39 и позже англосаксонские корпорации вкладывали в индустрию Третьего рейха, "Форд" и "Дженерал Моторс" ставили там свои заводы. А 17 сентября 1939, когда советские войска вошли в Зап.Белоруссию и Зап.Украину (которые, между прочим, были ранее захвачены Польшей
подробнее ...
в 1920), польское правительство уже сбежало из страны. И что, по мнению комментатора, эти земли надо было вручить Третьему Рейху? Товарищи по оружию были вермахт и польские войска в 1938, когда вместе делили Чехословакию
cit anno:
"Но чтобы смертельные враги — бойцы Рабоче — Крестьянской Красной Армии и солдаты германского вермахта стали товарищами по оружию, должно случиться что — то из ряда вон выходящее"
Как в 39-м, когда они уже были товарищами по оружию?
Дочитал до строчки:"...а Пиррова победа комбату совсем не требовалась, это плохо отразится в резюме." Афтырь очередной щегол-недоносок с антисоветским говнищем в башке. ДЭбил, в СА у офицеров было личное дело, а резюме у недоносков вроде тебя.
Багато було жертв, але тут не час і не місце про це говорити. Скажу коротко: наші блискучі вдачі в шуканні активних руд розв’язали на нашу користь суперечку про переваги електронних ракет перед ракетами, що засновані на горінні водню в кисні. Ці ридвани[1] міжпланетних льотів залишилися для понадшвидких сполучень у межах земних: ними продовжують перекидати пошту, товари й людей з Японії до Америки, з Америки до Европи, з Арктики до Антарктики. Тільки ми, давні прибічники ідеї електронної ракети, розв’язали цілком завдання зіркоплавби.
Обидва кораблі — і «Арго» і «Електрон» — мали летіти в певні, точно призначені строки. Ми повинні злетіти після «Арго», бо наш корабель має багато більшу швидкість. Ми готувалися до льоту, коли почули могутній вибуховий удар — це була стартова повітряна хвиля «Арго». У лісі пронісся вихор, згинаючи й ламаючи сосни. Наші зори спрямовані до стратодрому. Над ним піднялася пишна кругла хмара пари. Мить — і з неї витягся похилий кучерявий струм і, стрімголов зростаючи, дійшов зеніту. Більше нічого не можна було помітити. Хмарний стовп знизу розвіявся, а на височині близько кілометра із сліду, що залишався після зльоту ракети-корабля, склалася рум’яна хмарка і попливла назустріч сонцю.
Сигнали з «Арго» показали, що корабель на височині двохсот кілометрів над земною поверхнею взяв напрям, «попутний» астероїдові, на який ми чекали.
Було близько четвертої години ранку. Швидкість «Арго» була достатня для того, щоб у нашій широті щось через годину обігнути земну кулю й бути знову в зеніті стратодрому. Зауважимо, що, кажучи «близько четвертої години», «щось через годину», ми віддаємо тільки данину нашим земним звичкам. Справді всі строки для нас були визначені й розраховані з точністю до десяти часток секунди. Не забудьмо, що астероїд, на який ми чекаємо, повинен перерізати шлях Землі теж «близько» шостої години ранку, але ця зустріч його з Землею останнього разу тривала лише три-чотири секунди. В цей досить довгий для зірки, що падає, строк в передранішню зустріч з Землею астероїд зайнявся і прокреслив точно визначену на небесній карті смугу.
Зліт
Ми мали брати зірку, кажучи мовою війни, «в лоб», тоді як на «Арго» покладено завдання брати зірку «навздогін». Тому в нас ще був час, щоб підготуватися до зльоту. Готування було нескладне. За сигналом нашого пілота ми ввійшли через спідній люк усередину «Електрона». Люк за нами закрили герметично.
Всупереч чудернацьким забобонам початку XX століття, наш ракетний корабель надто важкий. Ми не можемо стартувати самі, подібно до «Арго», — це його перевага і наша хиба, — але ж у нього не самі якості.
— Всі на місця! — подав команду наш. пілот Ера Каен.
Зайняти свої місця ми можемо не враз. Нас п’ятеро з пілотом. Командир і ми — четверо бортмеханіків біля чотирьох цілком однакових моторових груп.
— Товариші, готові? Старт! — подає команду пілот через мікрофон стартовому командирові «на волі».
— Єсть старт!
Ми почуваємо, тримаючися за поручні, що наш корабель починає повільно крутитися. Кому доводилося спостерігати старт «Електрона» з волі, той бачив, що наш корабель на початку старту починає крутитися, котячися по рольках трьох опор. Рольки приводиться до прискореного руху — швидкість кружляння збільшується. Командир старту спостерігає з своєї башти, як північний полюс нашого корабля, помічений чорною плямою, в міру прискорення кружляння поступово нахиляється, описуючи чимраз менші кола, до полюса світу. Корабель наш у ці моменти являє собою велетенський жироскопічний компас. Пам’ятаєте, у XX сторіччі минулої ери такі компаси застосовували на океанських пароплавах, замість компаса з магнетною стрілкою.
Помітивши, що «Електрон» став у потрібний стан, командир вмикає електромагнетний стартер — спочатку нижні секції його, що мають вигляд спіралі і обвивають трубу стартової башти. На шкільних дослідах у фізичній лабораторії часто показують дітям, як мідне кільце, надіте на вертикальну шпулю, злітає високо над нею; слід тільки замкнути змінний струм. Те саме і з нашим «Електроном», але сила струму в стартовій спіралі розрахована так, що корабель наш тихо знімається з рольків і поступово підноситься з середини башти. В ці моменти «Електрон» схожий на повітряну кулю, нагнічену світильним газом. Такими кулями, пускаючи їх у небеса, ще не так давно бавилися діти.
Командир, закинувши голову, дивиться з-під козирка на корабель, вмикає антени спрямованої дії, і «Електрон» захоплений електромагнетним потоком, здіймається до неба, виблискуючи золотою іскрою, і зникає в порожнечі.
Що всередині «Електрона»
На початку старту ми всі п’ятеро стояли «на дні» корабля. Усередині — пілот, ми оточували його. Над нами круглою банею, обвите по чотирьох ребрах поручнями, здіймається приступчасте склепіння корабля.
Ви коли-небудь
Последние комментарии
4 часов 8 минут назад
13 часов 11 минут назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 13 часов назад