Сон тіні [Наталена Королева] (fb2)

Наталена Королева
І СВЯТОЧНІ ДНІ
Злетів до мене з неба Ерос,
обгорнений пурпуровим плащем.
— Ізі, танцюристка,— не дочка мені. Але живе тут,— висвітлила скромно одягнена старша жінка.
Кощавий раб у гнідій ексоміді й довгих широких лідійських штанах, таких дивовижних для місцевих людей, спустив з плеча чималий кошик і пересунув на потилицю фрігійську вухасту шапочку. Спадаючи, розпущені навушники черкнули по його обличчю й поклали темні тіні, від чого обличчя стало подібне до черепа мертвяка.
— Ось воно що! То, виходить, дівча проживає у чужих? Як ми, невільники...
З-під насуплених брів він оглядав постать загорненої у темний плащ, столлу, старшої матрони.
Потім протяг поглядом по чистому подвір'ю, кучерявій перголі біля затишного фонтана, по садовій огорожі й по гарненькому домику з поверхом і гарною те ...