Полковник Петро Болбочан. (Замітки до історії Запорожського Корпусу 1917—1919 pp.) [Сергій Шемет] (fb2) читать постранично, страница - 23

лявиною великої війни були відірвані від свого ґрунту і перенесені на береги старого Дніпра. Тут під революцію патріотична галицька інтеліґенція зібрала їх до купи, в одну красну будівлю, яка, не звязана з суходолом, плавала на поверхні великого українського моря. Хвилі революції кидали її з краю в край, шарпали, піднесли до гори разом з дев'ятим валом революції і нарешті, коли цей вал докотився до Галицьких берегів і тут розсипався, розбилася і ця будівля і вломки з неї викинуло знову на Галицький ґрунт.

Запорожців я би порівняв зі скелею, яку підземні, вулканічні сили революції підняли з українського дна до гори, вище моря української революції. Полковник Болбочан і зібрані ним військові кадри на вершині цієї скелі запалили світло української національної ідеї, яке служило направляючою точкою пловцям по бухливому морю революції. Хвилі революції часом перекочувались через верховину цієї скелі, покривали її, але пройде короткий мент і вже хвиля осіла і скеля знову підіймається над водою і стоїть непорушна.

На цій одній скелі не могла збудуватися українська державність, бо це тільки одна невелика скеля серед великого українського моря. Але коли підземні, вулканічні сили підіймуть з українського дна не одну, а багато таких скель і коли відродиться українська, здержуюча і кермуюча, орґанізаційна сила, яка оці стихійно підняті скелі зуміє і зможе сполучити в один великий суходіл, тоді на цьому суходолі і тільки на ньому збудується, як на фундаменті, Українська Держава.

Примітки

1

Відносини В. Липинського і мої до Хліборобсько-Демократичної партії вияснені в нашій спільній заяві, опублікованій в «Хліборобській Україні«, Збірник ІІ-ІІІ, от. 273—5.

(обратно)