Мизко Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

часу увагу письменника. І коли Мізко відповів

ствердно, Гоголь додав:

– Мене цікавлять провінційні думки. Істинно російське життя зосереджене переважно в провінції.


УДОСКОНАЛИВ ГАЗЕТУ, з нарису Г. Швидко «Мить довжиною в два тисячоліття»

З 1838 по 1872 р. єдиною газетою в Катеринославській губернії були «Катеринославські

губернські відомості» (виходила до 1918 р.). В ній публікувалися спочатку лише офіційні

повідомлення. Тільки згодом на її шпальтах стали з’являтися краєзнавчі матеріали.

У 1845 р. цю газету очолив випускник філософського факультету Харківського університету, на

той час вже відомий журналіст Микола Дмитрович Мізко. Саме він започаткував у газеті відділ

місцевих новин, краєзнавчих матеріалів, рецензій на театральні вистави тощо.

М. Д. Мізко публікував у газеті свої краєзнавчі розвідки, а, крім того, вміщував статті про

культурне життя Катеринослава на сторінках московських і петербурзьких видань.


ВІДДАВ КРІПАКАМ СВОЇ ЗЕМЛІ, з статті Н. Рекуненко «Провінційні історії. Будинок Мізка»

Старовинний дворянський рід Мизків, що мав коріння в Австро-Угорщині, був відомий не лише в

Катеринославі. Величезний триповерховий будинок напроти Троїцького собору, на перетині

Казанської і Поліцейської вулиць (відповідно сучасних К. Лібкнехта і Т. Шевченко) місцеві

мешканці знали як будинок Мізка.

…Було у Дмитра Тимофійовича чотири сини. Один з них, Микола, в деякому роді продовжив

справу батька – ставши літератором, він багато писав про освіту. Правда, на шляху до улюбленого

терену йому довелося подолати багато перешкод, споруджених його ж батьком.

З дитинства за Колею ходили як за тепличною рослиною. Дмитро Тимофійович вичитав десь

гігієнічні рекомендації й відповідно до них склав своєрідний регламент «фізичного існування»

сина. Правила були такими: не пити сиру воду, а тільки «відварну або з поміссю червоного вина»;

на відкрите повітря не виходити, обов’язково спати після обіду. Випросити «пільги» можна було

лише на великі свята.

…Після смерті батька Микола успадкував багатий маєток в Новомосковському повіті й став

власником майже 400 кріпосних селян. Він переселився на постійне проживання в своє село,

відмовився від служби і став подорожувати Росією й Малоросією, знайомлячись з вітчизняними

вченими і письменниками.

Поїздки імперією, часті відвідини Києва, його учбових закладів і літературних гуртків ще більше

укріпили Миколу в думці, що потрібно розвивати українську культуру, оскільки вона незвичайно

багата і самобутня.

…1861 рік вніс у життя Миколи Дмитровича великі зміни. Після відміни кріпосного права

потрібно було по-іншому будувати відносини з селянами, влаштовувати господарство. Захоплений

літературою, абсолютно непрактичний… господар, Мізко… роздарував колишнім кріпосним

власну землю з садибними спорудами, виділив гроші на будівництво сільської школи та її

укомплектовування.

Після смерті Микола Мізко залишив кошти для стипендій вихованцям катеринославських

гімназій, малозабезпеченим і сиротам.

…Після відомих подій 1917 року будинок Мізка націоналізували. У 1921 р. частину його зайняв

штаб Першої Кінної армії, яка поверталася з польського фронту. Коли червоноармійці з’їхали, в

будинку влаштувалася молодь. Будівлю назвали «Будинком пролетарського студентства».

Після Великої Вітчизняної війни сюди в’їхали два факультети Дніпропетровського університету –

історичний і філологічний, а також ректорат – університетські корпуси були спалені німцями.

Викладачі і студенти мешкали тут же.

У 60-х роках університет переїхав в новий корпус, будівництво якого спонсорувало Міністерство

чорної металургії УРСР, у ведення якого і перейшов будинок Мізка.


ПОТРАПИВ ДО ЕНЦИКЛОПЕДІЙ, з кореспонденції М. Чабана «Село над Чумацьким

Шляхом»

Карабинівка дістала свою назву за іменем її власника – статського радника Карабинова. Від нього

село перейшло до панів Мізків.

Рід цей лишив свій слід в історії Січеславського краю. Дмитро Мізко був першим довголітнім

директором Катеринославської класичної чоловічої гімназії. Його тесть, запорозький старшина

Легкоступ, був одним із фундаторів славетного Новомосковського собору.

Микола Дмитрович Мізко, який успадкував Карабинівку від батька, став літературним критиком,

потрапив до всіх енциклопедій, був знайомий із Гоголем, перекладав російською Шевченка,