У череві дракона [Микола Данилович Руденко] (fb2) читать постранично, страница - 250


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

відштовхуються; проте всесвітня переповненість монадами змушує слабкіші з них прилучатися до сильніших, віддаючи власну енергію центрові системи. Цей процес глибоко схований від спостерігача, як і самі монади.

Із правої й лівої частин розглянутого рівняння можна отримати дещо позірно схоже на закон всесвітнього тяжіння, але зовсім не схоже за внутрішнім змістом:



Тут ми наочно бачимо, як Сила Моносу () розщеплюється на складники, але ж загалом лишається сама собою, — це вона зганяє монади докупи, мов чабан зганяв овець. А коли монади розійдуться на значну відстань (вони для нас виглядатимуть небесними тілами), Сила Моносу перетвориться на ньютонівську силу тяжіння. Та чи перестане вона бути Силою Моносу?..

Ньотон увійшов у майстерню Природи з боку видимих мас. Ми входимо з боку монад. Тож нехай читач розсудить сам, які двері слід вважати дверима самої Природи. (Прим. автора).


(обратно)

12

Від російських слів «секретний сотрудник». (Прим. автора).

(обратно)

13

«Розрахунок цей виглядає непослідовно бодай тому, що фактично для тіл зі швидкістю, порівняною зі швидкістю світла С, кінетична енергія дорівнює    ,  а не МС2 / 2 Якщо в наведеному розрахунку вважати енергію корпускули рівною МС2, то для Rg ми одержали б значення GM / С2.» (В. Л. Гінзбург. О физике и астрофизике. — Москва: Наука, 1980. — С. 111).

(обратно)
(обратно)