Колбасьев Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Сладко в этот вечер умереть

Револьвер заряжен и легка

Точная послушная рука.

ЛЕЙТЕНАНТ, з вірша М. Гумільова, присвяченого С. Колбасьєву

Лейтенант, водивший канонерки

Под огнем неприятельских батарей,

Целую ночь над южным морем

Читал мне на память мои стихи.

ЙОГО СПІРАЛЬ, з вірша М. Гульнєва «Пам’яті Сергія Колбасьєва»

Нас не собьют с версты

Подложным кличем -

Мы в прошлое

Уверенно глядим!

В Колбасьеве -

Кадетов возвеличим

И Долг ему

Гражданский отдадим!

.....................................

Компасный Зал,

В картинах Галерея,

И коридоров царских

Полутон,

Хранят спираль

Колбасьева Сергея

И Славу

Удивительных времен!

НА МЕЖІ СПОГАДІВ, з оцінки творчості С. Колбасьєва М. Тихоновим

Є книги про море, створені грою сильної уяви. В них все вигадано, але ця вигадка захоплює. Є

книги змішаного характеру, де справжні історії доповнені вигадкою. І навіть важко визначити, чого більше. Є книги документального плану, написані настільки нудно, що навіть великий факт

не звучить, задушений непотрібними деталями.

Але є книги, в яких відсутня гра уяви, вони на межі спогадів; здається, що в них герої носять

справжні прізвища, ці книги добре передають і дух, і колір, і голос епохи. Вони правдиві і скромні, людей в них видно на повний зріс...

До таких книг належать і твори Сергія Колбасьєва.

СВІЙ ЛІРИЗМ, з оцінки творчості С. Колбасьєва М. Кузьміним

Свій ліризм і коло тем видно у С. Колбасьєва.

ПРОЗА У ВІРШАХ, з оцінки поеми С. Колбасьєва «Відкрите море» В. Брюсовим

С. Колбасьєв прагне до простоти мови, хоче впливати на читача стислим реалізмом своїх картин, проте дуже часто це приводить автора до найбезперечнішої прози.

ПО МАТЕРІ БУВ МАЛЬТІЙЦЕМ, з статті «Сергій Колбасьєв» на інтернет-порталі

gedichtephys.kiev.ua

По матері предками Колбасьєва були мальтійці, від матері він успадкував схильність до мов

(відмінно володів англійською, французькою, німецькою, вивчав шведську і фарсі) і, за висловом

самого Колбасьєва, «романтичну» схильність свого характеру. Любов до моря визначила багато в

чому його подальшу долю.

У 1921 році Сергій Колбасьєв переїхав до Петрограду, де Гумільов ввів його до кола творчої

інтелігенції, яке об’єдналася навколо видавництва «Усесвітня література».

...Ще у Фінляндії він захопився джазом, зібрав унікальну колекцію платівок. Квартира

Колбасьєвих в Ленінграді стала своєрідним «музичним салоном».

МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ВІДКРИВАЛА ДОНЬКА, з репортажу Б. Ходоровського «Джаз

завмер в камені на Моховій»

З 1928 по 1937 рік в квартирі Колбасьєва збиралися письменники, морські офіцери, музиканти, аби

послухати привезені Сергієм Адамовичем із закордонних відряджень платівки і саморобні записи.

За допомогою зібраного власноруч детекторного приймача і сконструйованого пристрою їх

виготовляв сам господар.

Цим він почав займатися ще в Морському кадетському корпусі в роки Першої світової війни, про

що потім написав в своїх повістях про Арсена Люпена. Продовжив на рубежі 20-х і 30-х років, коли пропагував «музику товстих», як в ту пору багато хто називав джаз. До речі, завдяки фільму

«Ми з джазу» глядачі дізналися прізвище хай вже реабілітованого, але ще не виданого великими

накладами письменника.

…Є вищий сенс в тому, що меморіальну дошку на Моховій в буквальному розумінні пробила

керівник Морського літературно-художнього фонду імені Віктора Конецького його вдова Тетяна

Конецька. Найщасливішою ж людиною виглядала цього дня 83-річна Галина Сергіївна

Колбасьєва, котра присвятила майже все життя збереженню пам’яті про батька і видрукувала його

книги. Право відкрити меморіальну дошку надали саме їй.