Шренк Леопольд [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

жили колись по Яні, Індігірці, Колимі та їх притоках і які пішли звідти на північ, у тому числі й на

острови Льодовитого океану, тунгусів, котрі під тиском насувалися на них, і якутів, а потім і

російських прибульців. Розкриття цих слідів за своїм значенням для антропології і етнології він

порівнював з вивченням вимерлих тварин для зоології.

ДАЛЕКОГЛЯДНА ДУМКА, з дослідження Г. Василевича і М. Левіна «Оленячий транспорт»

Ще Л. Шренк свого часу висловив думку про те, що чукчі і коряки запозичили оленярство у

тунгуських народів. Наявні в нашому розпорядженні нові матеріали дозволяють повернутися до

цієї гіпотези.

За всієї відмінності чукотсько-коряцького і тунгуського оленярства у них є й загальні риси:

наприклад, така деталь, як проходження повідця справа. Можна, мабуть, пов’язувати й

розташування на жіночих нартах справа у чукчів і коряків з таким же розташуванням на нартах у

ілімпійських евенків і з розташуванням справа у всіх тунгуських народів. Істотно вказати і на

спільність деяких термінів, котрі стосуються оленярства.

Схожість в деталях і термінологічна спільність навряд чи можуть бути пояснені інакше, як

реальними історичними зв’язками між далекими предками сучасних чукотсько-коряцьких і

тунгуських груп.

БАГАТЮЩИЙ ВНЕСОК ДО СКАРБНИЦІ НАУК, з промови Ф. Овсяннікова під час похорону

Л. Шренка

Росії щоразу випадала щаслива доля при розповсюдженні цивілізації на нові території...

здійснювати багаті внески до скарбниці наук, посилаючи наукові експедиції для всебічного

дослідження краю. Перші дослідники нової країни завжди пожинають найбагатші наукові жнива.

Їх імена нерозривно зливаються з цією країною і залишаються відомими віддаленому потомству.

До таких імен піонерів науки належить й ім’я Леопольда Івановича Шренка. Він зробив багато

цікавих спостережень в Приамурському краї і привіз звідти цінні колекції, значна частина яких

була оброблена ним самим.

ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ, з книги Л. Мері «У пошуках втраченої посмішки»

Ступінь спорідненості між коряками і чукчами приблизно та ж, як і між естонцями та фіннами,

тобто коряки і чукчі можуть розмовляти один з одним без перекладача, у них багато спільного в

матеріальній і духовній культурі, та й антропологічні відмінності у них відсутні.

Спорідненість же їх з ітельменами виявляється, навпаки, лише у мові, і помітить це хіба що фахівець.

Всі три народи відносяться до так званої палеоазіатської групи, але це мало що означає. Як відомо, Леопольд Шренк відніс до палеоазіатів десять народів Північної Азії, які лінгвісти минулого

століття не зуміли пов’язати з жодною мовною сім’єю. Таким чином, палеоазіати – це знаки

запитань, котрі залишилися після просіювання, і яких, мабуть, об’єднує лише те, що вони

(запитання – авт.) так і залишилися без відповіді.