Аксенов Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

пам’ятаю точно року – М. О. (Бердяєв. – авт.) повернувся після засідання в

«Товаристві письменників», де був помічником голови... Обурюючись і хвилюючись, він розповів

сцену, яка тільки що відбулася... Полковник А.,* людина витонченої культури, котра багато

подорожувала за кордоном, перекладала Кальдерона, дуже цінувала Леона Блуа (що не заважало

йому із задоволенням бути присутнім при страті революціонерів), мав до М. О. велику симпатію і, проїжджаючи Москвою, заходив до нас. М. О. не любив його.

У розпал більшовицької революції він несподівано з’явився у нас. Був одягнений простим

матросом, розповідав про Севастополь, перемішуючи розповідь революційними фразами, захоплюючись революційним пролетаріатом... Став членом «Товариства письменників».

На зборах, про які розповідав цього вечора М. О., він звернувся до присутніх і запропонував

вшанувати пам’ять розтерзаних натовпом Клари Цеткін і Карла Лібкнехта. Ця була зухвала

провокація. Всі встали.

М. О. сидів в першому ряду – він не встав. «Звичайно, – сказав нам М. О., – я не можу співчувати

вбивству, проте я знав, що це зроблено для знущання з нас, з провокаційною метою».

– Завтра ж тебе заарештують, – сказала, хвилюючись, сестра.

Однак М. О. не заарештували. Полковник не доніс, але, зустрівши на вулиці одну нашу загальну

знайому, сказав їй, сміючись:

– Я це зробив навмисне, хотів подивитися, чи здрейфить М. О. Молодець!

Ходили чутки, що полковник А. служив в ЧеКа.

* Аксьонов І. О.

МОВА НЕ МОЖЕ ЙТИ ПРО БЕЗПРИНЦИПНІСТЬ, з книги М. Єлисєєва «Дозвілля

бібліографа»

Присутність при страті революціонерів припускає наявність не просто правих, але крайніх правих

політичних переконань.

Активна участь у Жовтневій революції з тією же безсумнівністю припускає наявність вкрай лівих

політичних переконань.

Перетікання одного екстремізму в іншій – надзвичайно цікаве і повчальне, можна навіть сказати,

– типово явище.

В усякому разі, друг І. О. Аксьонова по московському футуристичному об’єднанню «Центрифуга»

Сергій Бобров зумів поєднати співробітництво у вкрай правій газеті «Земщина» в 1913 році з

активним співробітництвом з радянською владою в 1919-у. Іван Аксьонов, як видно, являв собою

той же людський тип.

Мова не може йти про безпринципність. Навпаки, тут в наявності принциповість особливого роду, вірність собі, незважаючи на зраду власних переконань, – саме такий парадокс підійде для

характеристики цього людського типу.

Ренесансний іммораліст, людина з трагедій елизаветинських драматургів, – недарма Іван

Аксьонов їх перекладав.

…Одне місце в роботі М. Бердяєва «Парфуми російської революції» дозволяє припустити, що

філософ швидше гумористично, ніж серйозно, відносився до «людини витонченої культури» –

«полковника А.»: «Революційні Хлестакови з великою правдоподібністю можуть говорити: «Кому

зайняти місце? Багато хто з генералів бажав і брався, але почнуть, бувало, – ні, велика мудрість...

Діяти нічого – до мене... І в ту ж хвилину по вулицях кур’єри, кур’єри, кур’єри... можете собі

уявити, 35000 тільки кур’єрів!».

…Революційний Іван Олександрович береться керувати департаментом. І коли він проходить,

«просто землетрус, усе тремтить і трясеться, як лист». Революційний Іван Олександрович гарячкує

і волає: «Я жартувати не люблю, я їм усім задам жару».

М. Бердяєв двічі повторює ім’я і по батькові Хлестакова – Іван Олександрович , оскільки йому, можливо, пригадується інший, «революційний» Іван Олександрович – «начальник департаменту», голова Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з дезертирством – Іван Олександрович

Аксьонов.

ЛЮДИНА ШИРОКОГО ПРОФІЛЮ, з рецензії В. Распопіна «Навіть фізика стала музою»

Іван Олександрович Аксьонов був особистістю яскравою. Дворянин, офіцер, він прийняв бік

солдат, які збунтувалися, ще в Першу світову. На «цивілці» ж займався мистецтвознавчим й

наукознавством, вивчав старовинну і нову музику, суміщаючи ці дослідження з серйозними

заняттями фізикою (зокрема, далеко не всіма визнаною тоді теорією Альберта Ейнштейна), теорією і практикою мистецтв – театрального і кінематографічного.

Активіст «лівого фронту мистецтв», теоретик і співучасник новацій Мейєрхольда і Любові

Попової (саме він переклав і обробив фарс бельгійця Кроммелінка «Великодушний рогоносець»

для сценічного маніфесту «театрального Жовтня»), голова Московської спілки поетів – Аксьонов

у

--">