Публичные люди (том 4) [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично, страница - 3

французької мов. Серед найвідоміших
перекладів: Д. Голсуорсі «Біла мавпа» (1930) і «Квіт яблуні» (1958), Д. Стейнбек «Грона
гніву» (1940), Е. Тріоле «Авіньонські коханці», Г. Грін «Тихий американець» (обидва –
1956), С. Льюїс «Беббіт» (1959), М. Твен «Зібрання творів в 12 томах» (1960), Г. Бьолль
«Очима клоуна» (1964), Д. Селінджер «Над прірвою в житі» (1965), У. Фолкнер «Місто»,
«Особняк», «Солдатська нагорода» (1965-1966), Н. Саррот «Золоті плоди» (1969), К.
Воннегут «Колиска для кішки», «Бійня номер п’ ять» (обидва – 1970), «Сніданок для
чемпіонів» (1975), «Малий не дурень» (1987), Ф. Кафка «Замок» (1988).
Що стосується приватного життя, то сестра Р.-К. – О. Рабинович була заслана до
Джезказгану, а її чоловік Ф. Рабинович – розстріляний (1937). Обоє реабілітовані (1956).
Їхній син, племінник Р.-К., Олександр Ковальов 17-річним юнгою під час жорстокого бою
з фашистами врятував торпедний катер і товаришів, грудьми закривши пробоїну в
радіаторі двигуна. Аби …загинути наступного дня.
У м. Мурманську встановлено мармурову плиту з портретом юного моряка і написом:
«Юнга Саша Ковальов загинув у морі 9 травня 1944».
Його ім’я носять вулиці в Москві, Ленінграді, а також судно Мурманського пароплавства.
Московський композитор Ю. Чичкова написав баладу про подвиг юнака.
Серед друзів та близьких знайомих Р.-К. – В. Маяковський, О. Твардовський, В.
Хлєбніков, Б. Сосінський, І. Павлов, В. Безсмертний, Н. Саррот, Б. Пастернак, Ю. Герман,
Г. Петніков, Б. Льоннквіст та ін.
РАЙХ Зінаїда Миколаївна
Національний статус, що склався у світі: російський.
Театральна актриса.
З міщанської родини. Батько, Райх М., – машиніст на залізниці.
Народилася 21 червня 1894 р. в с. Ближні Млини поблизу м. Одеса Російської імперії
(нині – в межах однойменного обласного центру України).
Померла 15 липня 1939 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ). Похована на
Ваганьківському цвинтарі.
Навчалася в Бендерській гімназії, на київських Вищих жіночих курсах, в московських
Державних експериментальних театральних майстернях (1921-1924).
Працювала технічним секретарем газети «Справа народу», друкаркою Народного
комісаріату продовольства, інспектором Народного комісаріату освіти (1920-1921),
актрисою театру В. Мейєрхольда (1924-1938).
Як акторка дебютувала в театрі В. Мейєрхольда (у ролі Аксюші в п’єсі О. Островського
«Ліс» (1924).
Потім настала черга ролей дружини городничого в «Ревізорі» М. Гоголя, Софії в «Горі від
розуму» О. Грибоєдова (1928), Варвари в «Мандаті» М. Ердмана (1929), фосфоричної пані
в «Бані» В. Маяковського (1930), Віри в «Командармі-2» І. Сельвінського, Пелагеї-Кармен
в «Останньому, рішучому» В. Вишневського (1931), Олени в «Спискові благодіянь» Ю.
Олеші (1931), Маргарити Гот’є в «Пані з камеліями» О. Дюма-сина (1935).

6

З владою порозуміння не знаходила. За протиурядову діяльність була виключена з 8-го
класу Бендерської гімназії; як член терористичної партії есерів, довгий час перебувала під
поліцейським наглядом.
Що стосується особистого життя, то наша землячка пережила нещасливий шлюб з С.
Єсеніним («найжахливіше у моєму житті – Сергій»); арешт (з наступним розстрілом)
останнього чоловіка В. Мейерхольда; тяжку хворобу сина; сама перехворіла вовчаком,
черевним і висипним тифом; мала психічні розлади. І, зрештою, була убита у власній
квартирі: за офіційною версією, місце мав напад з метою грабунку.
У петербурзькому Театрі на Літейному поставили спектакль «Кохання і смерть Зінаїди
Райх (2005).
Серед друзів та близьких знайомих Р. – М. Чехов, І. Еренбург, С. Ейзенштейн, В.
Яхонтов, А. Марієнгоф, М. Охлопков, С. Юткевич, В. Лужський, І. Іл’їнський, Е. Гарін та
ін.
РАЛЛІ Земфірій Костянтинович (АРБОРЕ Замфір)
Національний статус, що склався у світі: молдавський.
Письменник, журналіст, перекладач, громадський діяч.
З дворянської родини.
Народився 14 (26) грудня 1845 р. в м. Чернівці Австро-Угорської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 5 червня 1933 р. в м. Бухарест (Румунія).
Навчався в Кишинівській гімназії і Петербурзькій медико-хірургічній академії (до 1869),
Цюріхському університеті.
Один з керівників студентських виступів в Петербурзі (1868-1869).
Засновник і член редколегії журналів «Працівник» (1875), «Громада» (1878).
Друкувався в журналі «Минулі роки».
Перу Р. належать доробки: «В’язниця і заслання» (1894), «На засланні» (1896),
«Географічний словник Бессарабії» (1902), «З сімейних спогадів про О. С. Пушкіна»,
«Михайло Олександрович Бакунін. З моїх спогадів» (обидва – 1908), «Ucraina si Romania»
(1916).
Наш земляк також автор публіцистичних творів: «Паризька комуна», «Ситі та голодні».
Переклав молдавською «Заповіт» Т. Шевченка (1916).
Щ стосується особистого життя, то за участь у страйках був виключений з академії без
права вступу до вищих учбових закладів Російської імперії, засланий до Бессарабської
губернії під нагляд поліції (1869); зазнав арешту і запроторений до Петропавловської
фортеці (1869); його донька, Раллі К., міністр охорони