Жертва забутого майстра [Євгенія Кононенко] (fb2) читать постранично, страница - 46

сучасній психоаналітичній практиці трактується як вихід з депресивного стану. (прим. редактора).

(обратно)

5

Es-tu sculpteur? (фр.) — Ти скульптор?

(обратно)

6

Як пише Борис Возницький: «Собор Св. Юра, городенківський храм та Бучацька ратуша — чи не найвизначніші споруди середини 18 ст. у Центральній Європі... Сама ж бучацька ратуша, як символ могутності замовника (Миколи Потоцького) за сміливістю рішення, оригінальністю задуму, витонченістю пропорцій — одна з найвидатніших споруд вісімнадцятого століття в Україні... На жаль, ратуша була знищена пожежею в 1865 році. Тоді-то і були пошкоджені майже всі фігури Пінзеля. З 12 скульптур лишилось чотири, та й ті вже були відновлені під час ремонту 1870 року. Дехто з дослідників вважав, що на ратуші було до 17 фігур, з можливим збільшенням їх кількості до 24. Скульптура ж, на їхню думку, представляла постаті біблійних сюжетів». (Б.Возницький. Микола Потоцький староста Канівський та його митці архітектор Бернард Меретин і сницар Іоан Георгій Пінзель. — Львів.: Центр Європи, 2005. — стор. 55-57). (прим. редактора).

(обратно)

7

Efforts mystiques (фр.) — містичні зусилля.

(обратно)

8

Поліхромні фігури янголів та святих у вівтарях Покровської церкви та Успенського собору були зафарбовані білою олійною фарбою прихожанами в рамцях святкування приїзду в Україну Папи Римського Іоанна Павла II, хоча відвідини містечка Бучач до програми його візиту не входили. Відтворити їх зовнішній стан бодай у вигляді, в якому вони були до цієї «реставрації», наразі неможливо. (прим. редактора).

(обратно)

9

Карети у ті часи мали виключно магнати, навіть заможні городяни могли собі дозволити хіба воза. (прим. редактора).

(обратно)

10

Повна назва книжки «План середмістя Львова з переліком кам’яниць (за даними ліктьового податку 1767 р.) Додаток до книги М.Карпаля „Національні громади Львова XVI—XVIII ст.“» — Львів, ЛНУ ім. І.Франка, Львівське відділення інституту Української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, 2001. стор. 107 — поляки, громада яких у Львові до початку Другої світової війни була найбільшою, дійсно 1939 року, після того, як Гітлер і Сталін «переділили» Польщу, усіма способами намагались перетнути кордон СРСР. (прим. редактора).

(обратно)

11

Львів’яни кажуть «місце на Кульпаркові», як кияни — «у Павлівні», що означає — «у божевільні».  (прим. редактора).

(обратно)

12

Clavis non penis in tenebris non venis (лат.) — Ключ не пеніс, в темряві не увійде.

(обратно)

13

Дійсно, такі тяжкі рами з подвійним дном існували. Іоанн Георг Пінзель сам, або за допомогою своїх учнів чи помічників, ймовірно, міг зробити подібну раму, оскільки деякі рельєфи до царських воріт Успенського костелу в Бучачі мають виразно рамкове оформлення. (прим. редактора).

(обратно)

14

Abruti (фр.) — божевільний.

(обратно)

15

Wo sind die Figuren? Ich frage dich, wo sind die Holzfiguren? (нім.) — Де фігурки? Я тебе питаю, де деревя’ні фігурки?

(обратно)

16

На жаль, жодних відомостей про знаходження трактату Пінзеля, ми не маємо. (прим. редактора).

(обратно)

17

Gottesleugner (нім.), Apostat (фр.) — боговідступник (прим. автора).

(обратно)