Загибель Щасливого Міста [Єлизавета Михайлівна Кардиналовська] (fb2) читать постранично, страница - 4

здивування здвигали брови на його обличчю.

Нарешті на світанку другого дня вони побачили чорну крапку. Крапка наближалася і придбала вигляд рибальського баркасу. Вдалі лови і спокійна вода заманули баркас у глибінь океану. Коли підійшли ближче, хрипкий голос власника баркасу крикнув, надриваючи глотку:

– Гей! Чи немає в вас на борту ветеринара, бо ми підібрали тут одного чорногривого, що в паруснику збирався перепливти океан. Так йому вже, здається, незабаром край.

Якось недоладно схвильований Арк зійшов на палубу баркаса. На зложених парусах лежало горілиць спалене сонцем тіло. Арк, полотніючи, схилився до нього.

– Оноа, – сказав він, вдивляючись у розширене око. Всю волю бажання і жагу нетерпіння скупчив Арк у своєму погляді.

Тихо-тихо, так, що секунда здалася за вічність, Оноа підвів вії.

– А, ти, – повагом, нечутно, як подих, сказав він. – Ти... Але Редрота вже немає... Люди розібрали греблю.

Ладний закричати, Арк майже притулив вухо до його губів. Але в хрипкому шепоті він вже не міг розібрати ані слова.

Прозорі очі Оноа відбивали цілий світ, але Арка вони вже не бачили.

... На пароплаві чекав обурений Голлар, а Сервік, худий і гострий, зігнувся, як ніж, занесений для вдару.

Арк глянув на них байдуже.

___________________________

Примітки

Науково-фантастичне оповідання Єлизавети Михайлівни Кадиналовської «Загибель Щасливого Міста» представлено тут за публікацією у харківському часописі «Всесвіт» № 23 за 1926 рік. (Журнал «Всесвіт» видавався у Харкові з 1925 по 1934 рік. З 1958 видається у Києві).

... він подібний до Мамони в картині Уоттса. – Мамона — у Новому Завіті уособлення земних благ і багатств. Мається на увазі відома картина англійського скульптора й художника-символіста Дж. Ф. Уоттса (1817-1904) «Мамона» (1884-85).

--">