Сонця! [Єлизавета Михайлівна Кардиналовська] (fb2) читать постранично, страница - 15

стало Землі за Місяць.

Ті, що були коло ракет, мали натиснути підойми, і мільйон землян покинув би сонячну переможну Землю.

– Ні, цього не повинно бути! Врятуймо їх! – кричали навколо, і підойми лишилися непорушні.

Захоплені своєю радістю, ніхто не помітив, як одна ракета все ж знялася з землі й темним птахом зникла в повітрі. Незвиклі до яскравого світла очі ледве впізнали в ній ракету Кола. Члени його в глибокій безнадії кидали Землю, йдучи в невідомі простори, бо світло Нового Сонця було для них гірше за смерть – в ньому була їхня повна поразка.

Кінець

Примітки

Науково-фантастичне оповідання Тетяни та Єлизавети Кардиналовських «Сонця!» було надруковане у часописі «Знання», у №№ 10, 11, 12, 13-14 за 1926 рік. Тут твір представлено за тією публікацією. Збережено тогочасний правопис, котрий дещо відрізняється від сучасного.

Ілюстрації до твору намалював відомий радянський художник Абрам Львович Старчевський (1897-1969).

В якості епіграфів використано цитати з поетичної збірки Павла Тичини «Сонячні кларнети».

Журнал «Знання» (роки видання 1923-35) виходив у Харкові, крім двох останніх років, коли його редакцію було переведено до Києва.

Цей забутий текст сестер Кардиналовських був віднайдений і повернений читачу бібліографом української фантастики В’ячеславом Нестецьким 2016 року.

Аерофотелі – тобто летючі крісла.

Згукоссавець – тобто поглинач звуку.

... in Ihren Bunde den dritten. – ... третиною вашої спільноти (нім.). Цитата з балади «Порука» Йоганна-Фрідріха Шиллера.

--">