Інтермедії до книги 133 «Літературного ярмарку» [Майк Йогансен] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

великого філософа Авероеса і тим ще раз убезсмертнив своє ім'я.

Так ішли дні мого життя, Майка Йогансена. Це все, що я, син Езопа, міг сказати, підвівши голову од своїх многотомних і тяжких трудів. Амінь.


______________________




[Приклад неезопівської мови «Нині буяє непівське літературне юродство: розперезалися різні блазні на штиб Йогансена». (В. Коряк* – «Українська література», конспект, стор. 187).

Приклад езопівської мови «Я сам раз-у-раз був свідок, як тов. Василь (себто Вас. Блакитний* – Ред.) роздавав з власної кишені безконечні (і безповоротні здебільшого!) позички різким «непевним» людцям, обдертим хлопцям, що прийшли з села чи то з приїжджої трупи, які згодом теж ставали відомими письменниками й спромоглися згодом навіть кпити з «мощів Еллана». (В. Коряк – «Газетяр», «Червона Преса» № 12, стор. 20).]


_____________________




ДО КНИГИ СТО ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЬОЇ


Лютий 1929 р.

Селям Алейкюм![1] Я, Ібн Рошд, називаний від франків Авероес, а від усіх, хто у книгу читав Стаґіріта, називаний Великий Коментатор*, я прийшов на цей торг, де дзвенять таланти[2], сказати над ним свій суд. Хай допоможе мені Стаґіріт! Боги послали Стаґіріта на землю, щоб ми знали, що ми можемо знати й того що ми не можемо знати.

Якби Стаґіріт міг прочитати також оцю книгу, він, учитель, сказав би, що в ній написане те, що є, і що написане те, чого нема. Але доведеться мені, Коментаторові, слабим своїм розумом самому вирішати про цю книгу.

Коли Сатана звелів сказати мені, що мене кличуть через стіл* пояснити про цю книгу, котра находилася в країні кінокефалів*, то розум мій був дуже збентежений. Розум мій був, як вода оаз, яку скаламутили спітнілі морди спраглих верблюдів. Я боявся, що не доберу тієї нової й небувалої мови кінокефалів, бо, маючи вони кінокефальські голови, мали б і розмовляти кінокефальською мовою.

Та, прочитавши з допомогою Всесвітньої Матерії і Великого Стаґіріта деяку частину отієї книги, я побачив у ній деякі еллінські слова, як от авто, кефаль, кіно, електрон, паляниця[3]*, і наважився її коментувати. Аджеж і Стаґіріта коментував я, не добравши повного розуму еллінської мови і, судячи по суцільних уступах, увіходив у зміст усієї системи. Отож я відваживсь.

Але попереду, о людино, що постала з Матерії, Ібн Рошд, рекомий Авероес розкаже тобі, що він узнав із секстів про самий народ кінокефальський[4]. Що народ той повний суперечностей.

Він полюбляє авто і він полюбляє кефаль, слова еллінські, але він проти автокефалії. Так, плодюча земля і прозора вода, бувши змішані, є бруд.

Отже, о сине Всесвітньої Матерії, читай цю книгу, і я, називаний від франків, Авероес, у міру слабого розуму свого, допомагатиму тобі я, Коментатор. І хоч університет у Парізії лютеційській спалив мої коментарі до Стаґіріта*, але я гадаю, що ти, сине Всесвітньої Матерії[5], розумієш, що вогнем не можна знищити Коментарі, як нічого не можна знищити вогнем на оцій землі. То ж, селям алейкюм! Читай у книгу!


_________________







(Далі на сторінках 14-15 надрукований вірш Андрія Чужого «Ясносте, Ясносте, Ясносте»).


_________________________


(Сторінки 15-16).


ІНТЕРМЕДІЯ


Вірша А. Чужого «Ясносте, Ясносте, Ясносте» я, Авероес, для більшої ясности переповім своїми словами, і він з чужого стане дуже своїм та рідним*.

«Послухай мене, курносого хлопчика: увійди тугою ходою в повнокровном'язисті людські "душі" й голови й зачини абсолютно за собою двері. Замуруйся в людях: стань їх невід'ємною властивістю (і буде тоді чудесно; люди перестануть цигарити, піячити, зло чинити, а пірнуть усі в радісну творчу працю, бо з ясністю в головах, крові і м'язах ніякі труднощі й вороги "в" і "поза" нам не страшні!!!).

Хіба ж ти забула, що це справжнє твоє призначення?! Як же можна забути найщирій, наймогутній красуні: Ясності?!»

Тепер кожний зрозуміє, що цей вірш проти Аль-Коголю і за Курилиху*. Щоправда, я, Коментатор, не добачив у ньому ані рим, ані асонансів, ані будь-якого звукопасу, і він не всолодив моє вухо. За те ж я добачив у ньому веселий і бадьорий заклик до невжиття Аль-Коголю і захований натяк на читання «уваг»*, бо все, що ясне, і все, що правдиве, є тільки в «конспекті». Співець нагадав мені того продавця в церобкоопі, що дав покупцеві чотири літрових пляшки горілки, одначе, пильно закликав його цієї горілки не пити, а подарувати її бідним (бо був продавець секретарем протиалькогольного товариства).


_________________________






(Далі на сторінках 16-41 надрукований текст Юрія Яновського «Козак Швачка», що є початком його роману «Чотири шаблі»).


___________________________


(Сторінка 41)


ІНТЕРМЕДІЯ


Я, Авероес, Коментатор, прочитав Яиовського уривок