Первый признак псевдонаучного бреда на физмат темы - отсутствие формул (или наличие тривиальных, на уровне школьной арифметики) - имеется :)
Отсутствие ссылок на чужие работы - тоже.
Да эти все формальные критерии и ни к чему, и так видно, что автор в физике остановился на уровне учебника 6-7 класса. Даже на советскую "Детскую энциклопедию" не тянет.
Чего их всех так тянет именно в физику? писали б что-то юридически-экономическое
подробнее ...
:)
Впрочем, глядя на то, что творят власть имущие, там слишком жесткая конкуренция бредологов...
От его ГГ и писанины блевать хочется. Сам ГГ себя считает себя ниже плинтуса. ГГ - инвалид со скверным характером, стонущим и обвиняющий всех по любому поводу, труслив, любит подхалимничать и бить в спину. Его подобрали, привели в стаб и практически был на содержании. При нападений тварей на стаб, стал убивать охранников и знахаря. Оправдывает свои действия запущенным видом других, при этом точно так же не следит за собой и спит на
подробнее ...
тряпках. Все кругом люди примитивные и недалёкие с быдлячами замашками по мнению автора и ГГ, хотя в зеркале можно увидеть ещё худшего типа, оправдывающего свои убийства. При этом идёт трёп, обливающих всех грязью, хотя сам ГГ по уши в говне и просто таким образом оправдывает своё ещё более гнусное поведение. ГГ уже не инвалид в тихушку тренируется и всё равно претворяет инвалидом, пресмыкается и делает подношение, что бы не выходить из стаба. Читать дальше просто противно.
землею. Це одне із тих відчуттів, які не передаси словами. Кожен, хто хоча б раз у житті бачив мертвий космічний корабель, зрозуміє, про що йдеться.
Форд відчував, що за цим прихована якась таємниця – корабель і двоє поліцейських загинули, наче за помахом чарівної палички.
З досвіду він знав, що у Всесвіті все має свої причини.
Інші троє також це відчували, але ще дужче вони відчували пронизливий холод. І вони заспішили під тепле крильце "Золотого Серця", не бажаючи задовольнити свою цікавість.
Допитливий Форд попрямував до корабля з Благулона. Дорогою перечепився за металеву фігуру, яка лежала ниць у холодній пилюці.
– Марвін, – здивувався він. – Що ти тут робиш?
– Ото вже не думав, що ви про мене згадаєте, – озвався приглушено металевий голос.
– Як життя, залізна людино? – поцікавився Форд.
– Гірше нікуди.
– Що там сталося?
– Не знаю, – відказав Марвін. – Там я ніколи не був.
– Але чому, – Форд присів навпочіпки, – ти валяєшся на землі?
– Це найефективніший спосіб відчути себе нещасним, – пояснив Марвін, не підводячи голови. – Не вдавайте, що вам хочеться поговорити зі мною. Я ж знаю, як ви мене ненавидите.
– Це неправда.
– Ні, правда. Нікому я не потрібен. Ненависть – провідна риса Всесвіту. Варто мені з кимось заговорити, як він одразу починає мене ненавидіти. Навіть роботи. Я встану, коли ваша ласка, і піду собі, куди очі дивляться.
Він повільно підвівся, але його очі дивилися в протилежному від "кудись" напрямку.
– Цей також мене ненавидить, – Марвін махнув рукою у напрямку поліцейського корабля.
– Що, корабель? – Форд раптом зацікавився. – Що з ним сталося? Ти не в курсі?
– Він також зненавидів мене, коли я з ним поговорив.
– Ти з ним говорив? – вигукнув Форд. – Але яким чином?
– Дуже просто. Коли мені стало зовсім самотньо, я підійшов і підключився до зовнішньої мережі комп’ютера. Ми довго розмовляли, і я поділився з ним своїми поглядами на життя.
– І що ж?
– Він вчинив самогубство, – сказав Марвін і почвалав до "Золотого Серця".
Розділ 35
Увечері того ж дня, коли "Золоте Серце" вже накрутило кілька парсеків подалі від туманності Коняча Голова, команда взялася за свої справи. Зафод сів під карликовою пальмою, намагаючись навести лад у власній голові за допомогою солідної дози пангалактичного полоскального полиску. Форд і Тріліан приязно розмовляли у дальньому кутку про життя й пов’язані з ним проблеми. Артур пішов до себе. Він заліз у ліжко, щоб погортати "Путівник по Галактиці для космотуристів". Якщо йому випало жити в цьому божевільному світі – не завадить засвоїти деякі речі.
І він почав з азів:
"Розвиток усіх цивілізацій Галактики проходить послідовно три ступені – виживання, допитливість і мудрування, дехто називає ці ступені – Як? Чому? Де? Так суть першого етапу можна звести до запитання "Як ми їмо", другого – "Чому ми їмо це" і третього – "Де ми будемо обідати".
Артур не встиг прочитати далі, бо саме зашипів переговорний пристрій.
– Алло, землянине, ти спиш? – пролунав голос Зафода. – Як щодо поїсти?
– Еге ж, непогано було б, – відгукнувся Артур,
– Чудово, тоді тримайся, – сказав Зафод. – Сьогодні ми обідаємо в ресторані "На Краю Всесвіту".
Последние комментарии
21 часов 9 минут назад
1 день 5 часов назад
1 день 19 часов назад
1 день 23 часов назад
2 дней 3 минут назад
2 дней 9 минут назад