У пазурах вампіра. Шляхами до прийднів. Блок перший [Андрій Химко] (fb2) читать постранично, страница - 241


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

будов”, що масово розпочалися в розрахунку на безкоштовну робочу силу за рахунок “ворогів народу”, “саботажників”, “контрреволюціонерів”, “ворожих елементів” тощо. Була й інша мета для мобілізації тієї сили, притаєна й схована, що переслідувала демографічні зрушення цілих народів з їхніх корінних середовищ, знищення їх та позбавлення пам'яті. За рахунок тієї сили збільшувалась також і “Радянська Армія” - із та для інонародців тільки - як яничарська та п'ятиколонна.

Колоніальне становище республік в “Союзі” досягло повного і нечуваного “розквіту” і “свободи” рабства, а нужденність і убогість трудових людей при повній безправності рядових членів партії стали прикладним науково-іспитовим та дослідним полігоном можливого ступеня приниження людини і особи. В імперії-“Союзі” “батько, друг, вождь, геній”, врешті “світоч епохи” відповідав уже за долю і спокій мало не всього людства - звичайно, при ведучій ролі його сатрапії та її ж праві на панування в світі!

Отак закінчилася чи не найбільша людська трагікомедія - пролетарська революція, путч у російській тюрмонародній концтабірній кошарі, знищивши до пня і своїх святих творців, і носіїв та волеборців. Вимерли в нищеннях та борні поряд із ними і надії, віри та сподівання сотень мільйонів знову поневолених народів і зокрема - найчисельнішого та найжертовнішого серед усіх - українського...

Пам'яті Андрія Хименка


І сад родив у нього рясно, 
І не один водився друг, 
І жнив діждав — та сили згасли —
І відлетів козацький дух. 
О, скільки літ той дух гасили
Тюремні мури там і тут, 
А Бог живив джерельні сили,
Живив його писемний труд! 
Ще тільки засвіти свободи
Над краєм рідним зайнялись, 
Ще не розбіглися заброди, 
Що з нього кров пили колись, 
А він пішов у землю-неньку, 
Щоб слухать трави степові, 
Щоб розказати Симоненку
Про все, про що мовчать живі. 
Вночі прислухаюся часом
І вчую попри далечінь, 
Як над могилою в Черкасах
Копитом б'є самотній кінь.
Василь МАРСЮК