Дощовий світанок [Олександр Ткач] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

багаті… -
         За яку ж тоді ідею, проливали кров?
         Ви ж усі тоді хотіли, щоб був хліб у хаті,
         Чому тепер «собачитеся», люди добрі, знов?
         Голитьба, злидота, - ходять, поглядають.
         У шкіряних картузах, та штанах в дірках.
         Усе пісень революційніх, під прапором співають.
         І сидять по лавкам й курять, у агиткутках…

                                ***

         КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ… Гвинтівка у долонях.
         У вагон мішками, золоте зерно.
         Зціплені вуста, кров бушує в скронях:
         «Оговтайтеся люди, наше є воно!..»
         Колективізація… Вигребли все з хати.
         І коней, корови, - забрали гультяї.
         Хлібороба-батечка погнали десь солдати,
         У краї холоднії, північніі краї…
         З ПРАПОРАМИ ходять по вулицях та хатах.
         Останнє вигрібають, бо десь «план горить».
         Сина, - комсомольця, так благає мати:
         «Не ганьбись перед людьми, тобі з ними жить!..
         Ти чому таке неслушне, виросло, небого,
         Чи не вчила я тебе, поважати всіх?..
         Ти не до людей лицем, ні з чемністю до Бога,
         Приклад лише і береш, з гультяїв отих!..»
         ТА ХЛОПЧИНА-яструбок, добре справу знає, -
         Бо на обрії колгоспнім щастя майорить.
         Там на ниві золотій, зерно достигає,
         І захоплений селянин, за трактором сидить.
         Там усміхнені обличчя, пісня лине всюди,
         І село квітуче там, наче рай земний!
         Бо заможні у колгоспі, і щасливі люди… -
         Наче сон казковий, яскраво-золотий!..
         «… ЧИМ ЖЕ годуватиму, я вас дітки взимку?..» -
         На руках немовля, сльози на очах.
         Примовляла матінка підліткові-синку…-
         А у розбите серденько закрадався страх.
         Двір пустий, у хаті голо, у сараї, - тиша.
         Все забрала у колгосп сільська біднота.
         Лише шкребеться на горищі зголодніла миша… -
         А на серці важкий камінь, в душі, - пустота.
         СИН-підліток пригорнувся, маму пожаліти,
         Підняв очі догори, гірко так зітхнув.
         «… Як же будемо з тобою, далі, милий жити?..» -
         Шепотіла, але так, щоб і син не чув.
         Донечка притихла, і вже не кричала.
         Бо не мала, бідна, своїх сил кричати.
         З горя, від наруги, - молоко пропало:
         «Нічим мені крихітко, тебе годувати!..»

                ПІСНЯ – ПЛАЧ

         «МИЛИЙ наш ти, батечко, як міг ти нас лишити?..
         Чому ж ти так не захотів, і нас з собою взяти?..
         Не можу я дивитися, як гинуть наші діти,
         Лише можу з ними поруч, з голоду вмирати…
         Чому ж це, милий батечко, світ такий немилий?
         За працю зранку до ночі, нас так катувати?..
         Чому отії гультяї, нас усього лишили?
         І покинули ні з чим, у зиму помирати!..
         І де та правда, за яку ти з паничами бився?
         Де та обіцяна земля, та воля на її?..
         Чому в очах моїх щасливих, білий світ закрився?
         Та де голівонька твоя, і ніженьки твої?..»
         … ОН їх, скільки ворогів розвелося всюди:
         У містах, - «врєдітєлі», на селі, - «куркуль»!
         Та гуляє біднота, і гуляють люди, -
         На «ворогів» народу, - у нас досталь куль!
         Допоможемо селу, колгоспи утворити,
         Як же їм не розуміти, тих речей простих?
         Ми навчимо у селі, їх, як треба жити,
         І як землю обробляти у колгоспах тих!
         Так і поїхали творити із тих міст у села,
         Ті, хто гадки і не мав, що таке земля?
         І такого натворили, до того привели,
         Що не можу пояснити, люди добрі, я!
         КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ… Усе до купи знесли.
         Тут тобі и меблі, і з сундуків сукно.
         Щоб ділити порівно, між усіма чесно, -
         А чи думали вони, що чуже воно?..
         Їдуть у вагонах, сидять у казематах,
         Ті, хто скарб той наживав, - «Сіль» землі. І кров…
         Прижимала до грудей, свого сина, мати:
         «Ми повернемось додому, скоро синку, знов!..»
                        ***