Третій фронт [Владислав Івченко] (fb2) читать постранично, страница - 1
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (167) »
Владислав Івченко
Третій фронт
Головні дійові особи
Розділ 1 Призовник
— А що це у тебе за прізвище, Бар-Кончалаба? Га? Військком, огрядний дядько з великою сивою головою і червоним обличчям, подивився на мене з-за своїх окулярів. — У мене мама з міста Бар на Вінниччині, там у половини такі прізвища, а тато зі старовинного козацького роду. Ось і вийшло Бар-Кончалаба, — збрехав я, бо не хотів розповідати про історію свого прізвища. — А я подумав, чи єврей, чи татарин, — кивнув військком. — А що, євреїв чи татар не беруть до армії? — Та чого ж не беруть? Беруть, усіх беремо. Чужопланетника — і того візьмемо. — Військком зареготав. Він роздивлявся мою особову справу. Я вже пройшов медкомісію, яка визнала мене цілком придатним до військової служби, попри численні травми, переломи й рани. Та навіть якби я прискочив на милицях, із рукою в гіпсі й діркою в черепі, вони б усе одно назвали мене придатним. Бо Журбівська область пасла задніх у виконанні плану призову, з Адміністрації Президента пообіцяли почати звільняти керівників районів, погрожували губернаторові, і тепер військкомати гребли до лав армії і мертвих, і живих, і ненароджених, аби тільки виконати план. — Є щось, що може завадити проходженню служби? — несподівано спитав військком. Я вдруге здивувався. Спочатку з того, що цей військком запросив мене до себе в кабінет. До кабінету стояли великі черги охочих «порішати», а мене провели поза чергою. І ось іще питає, чи може щось мені завадити. Хоча кого це хвилювало на конвеєрі? Придатний? Пензлюй до армії, а ми поставимо собі черговий плюс і виконаємо план. Але військком чомусь спитав. — Є, — кивнув я. Не те щоб сподівався, що мене почують і не призвуть. Якщо вже потрапив у ці жорна, то готуйся до перетворення на борошно, просто так вони не відпустять. Але ж я був щиро впевнений, що мій призов — дурня, шкідлива для країни. І мусив заявити бодай про це. — Розповідай. — Я — найкращий у цій країні спеціаліст із чудовиськ. Ніхто, крім мене, систематично ними не займався. І ось мене призивають до армії, зроблять солдатом, я буду ремонтувати БТРи, підносити снаряди, чистити картоплю на кухні, бігати з автоматом в атаку, робити те, що, крім мене, може робити хто завгодно. Але це наче забивати цвяхи електронним мікроскопом. Бо ж я найкращий у цій країні фахівець із чудовиськ, і призивати мене звичайним солдатом — марнотратство, яке в умовах війни межує зі злочином, — зітхнув я. Я вже заморився дратуватися на цей безлад. — Ти звертався кудись із цим питанням? — Звісно, звертався. В Адміністрацію Президента, у РНБО, у Генштаб, у СБУ, — кивнув я. — Усюди особисто заносив своє звернення з пропозицією допомогти країні у цей непростий час. Я ж у Києві живу, за один день пройшовся і розніс. — У Києві? А як тут опинився? — У мене тут квартира залишилася від батьків. Я здаю її в оренду. Останнім часом у ній жили африканські студенти, але потім- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (167) »
Последние комментарии
1 день 21 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 21 часов назад
1 день 21 часов назад
2 дней 18 минут назад
2 дней 22 минут назад