Оценку не ставлю, но начало туповатое. ГГ пробило на чаёк и думать ГГ пока не в может. Потом запой. Идет тупой набор звуков и действий. То что у нормального человека на анализ обстановки тратится секунды или на минуты, тут полный ноль. ГГ только понял, что он обрезанный еврей. Дальше идет пустой трёп. ГГ всего боится и это основная тема. ГГ признал в себе опального и застреленного писателя, позже оправданного. В основном идёт
Господи)))
Вы когда воруете чужие книги с АТ: https://author.today/work/234524, вы хотя бы жанр указывайте правильный и прологи не удаляйте.
(Заходите к автору оригинала в профиль, раз понравилось!)
Какое же это фентези, или это эпоха возрождения в постапокалиптическом мире? -)
(Спасибо неизвестному за пиар, советую ознакомиться с автором оригинала по ссылке)
Ещё раз спасибо за бесплатный пиар! Жаль вы не всё произведение публикуете х)
Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...
я знайшла своє місце у Всесвіті. Мене вже не лякає майбутнє. Немає відчуття, що мені чогось бракує.
Що тепер приноситиме мені задоволення?
Жити далі, щодня дивуючись новим відкриттям.
Торкаю лапою воду. Течією вже віднесло всі трупи, і якщо б у моїй пам’яті не було чіткого спогаду про битву, я таки могла б засумніватися, що усе це справді трапилося. Ця ріка, наче час, що минає і відносить усе: тіла переможених, надії переможців, усе це колись неодмінно зникне, забудеться.
Піфагор згадував, як можна опиратися плинові часу.
Книжка?..
Але як моя думка змогла б матеріалізуватися на сторінках якогось твору, на папері?
Міркую над цим і, здається, намацую початок відповіді. Щоб мій розум матеріалізувався, мені треба надиктувати все, що пам’ятаю, Патрісії. Я розкажу їй історію так, як я її почала, і як пережила, і як її сприйняла, і який зробила висновок.
Я опишу їй все докладно в теперішньому часі.
А вона перетворить мої спогади у слова, щоб інші могли колись дізнатися про те, що насправді відбулося.
Не всі їй повірять, звісно, але серед читачів точно знайдуться такі, що повірять, а серед них, можливо, й ті, хто захоче розповісти мою історію своїм дітям.
Ось так, завдяки книжці, моя думка буде непідвладна часові — і я буду знати, що живу не даремно.
Післямова
P.S. 1: Жодна тварина не була скривджена чи поранена під час написання цього роману (навіть задля батальних сцен і драматичних подій).
P.S. 2: Я підтримую асоціацію РЕТА (People for the Ethical Treatment of Animals), яка має на меті поліпшити статус тварин у нашому суспільстві.
P.S. 3: Хотів би віддати шану романістові Клодові Клоцу (також знаному під псевдонімом Патрік Ковен, авторові геніальних книжок, з-поміж інших — «Е = mc2, моя любов»). Під час інтерв’ю у нього вдома, коли я був журналістом, в присутності його кота я сказав: «Думаю, ось так виглядає життя моєї мрії: спокійно працювати вдома зі своїм котом, який спостерігає і надихає…».
P.S. 4: Хочу подякувати моєму тулузькому сусідові, ветеринару Жану-Іву Гоше, якому ми зобов’язані винаходом муркототерапії. Ця наука вивчає сприятливий вплив хвиль, випромінюваних на низькій частоті (між 20 і 50 герц) муркотінням котів. Вони впливають на барабанні перетинки, а також на тільця Пачіні, нервові закінчення, розташовані на шкірі, і мають справді заспокійливий ефект. Муркотіння кота спричиняє, окрім іншого, вироблення серотоніну, нейромедіатора, що впливає на якість сну і настрою, зменшуючи стрес і поліпшуючи зростання кісток.
P.S. 5: Сайт Wamiz (http://wamiz.com) вельми мені придався, він подає цікаві свідчення і описує досить нетипові вчинки котів.
P.S. 6: Просте завершальне питання: а ви, що б ви зробили, якби були під владою істоти уп’ятеро більшої, з якою не можете спілкуватися, яка зачиняє вас у кімнатах з недосяжними дверними ручками, від якої залежить, чи матимете їжу, склад якої вам невідомий? (Завважте, якщо добре подумати, таким є статус і наших дітей, але для них це триває лише певний час, чи не так?)
Музика, під яку писався роман
Сонати Бетховена у фортепіанному виконанні HJ Lim.
«Casta Diva», відома арія з опери «Норма» Вінченцо Белліні.
«Сан-Хасінто», уривок з альбома Пітера Габріеля.
«Пори року» Вівальді у виконанні Джо Сатріані (хард-рокова версія на електрогітарі).
«Розслабтеся з Рукі», година неперервного муркотіння, записана Жаном-Івом Гоше для свого журналу «Effervescience» (краще слухати разом з Вівальді).
Последние комментарии
7 часов 13 минут назад
9 часов 47 минут назад
10 часов 16 минут назад
10 часов 22 минут назад
4 часов 38 минут назад
13 часов 25 минут назад