Пастка [Еміль Золя] (fb2) читать постранично, страница - 180

він теж добряче налигався, однак мав добрий настрій і був веселий, як горобець. Упізнавши клієнтку, з якою довелося мати справу, він, поки лаштував своє нехитре начиння, пустився у філософські роздуми.

— Усі там будемо... Нема чого спішити, місця там усім вистачить... А квапляться дурні: швидше все одно не буде... Я ж хочу тільки прислужитися. Одні хочуть, інші не хочуть. І як тут розібратися... Ось одна, що не хотіла, а потім захотіла. Отже, мусила чекати... Нарешті таки діждала і, їй-бо, вона на це заслужила! Анумо, веселіш!

Коли старий Базуж обхопив її своїми чорними дужими рук, він геть розчулився й обережно підняв цю жінку, яка так довго марила ним. Далі він по-батьківському дбайливо вклав її до труни й пробелькотів, гикаючи між словами:

— Знаєш... Послухай мене... Це я, Бібі-Веселун, дамський розрадник... Ну от, ти й щаслива. Люлі-лю, моя красунечко.

Еміль Золя

/ Émile Zola /

(1840-1902) — видатний французький письменник, журналіст, критик, відомий як засновник і головний теоретик натуралістичної прози, який прагнув науково обґрунтувати свій літературний метод, шукаючи зв’язок між природним та соціальним корінням людської психології. Неухильно дотримуючись свого кредо «Nulla dies sine Ііпеа» («Ані дня без рядка»), Золя вдалося стати одним із найпопулярніших письменників останньої чверті XIX ст. світового рівня, започаткувати окремий літературний напрям, вилити свій найбільший творчий задум — написати цикл з двадцяти романів «Ругон-Макари» (1870 — 1893), «природну і соціальну історію однієї родини за часів Другої імперії». Більшість його творів перекладено десятками мов та екранізовано. Золя також прославився участю в справі Дрефуса, надрукувавши на початку 1898 року в газеті «L’Aurore» статтю «Я звинувачую», після чого мусив тікати до Англії через загрозу ув’язнення.

«Пастка» (1877) — сьома частина епопеї «Ругон-Макари» і водночас, як і решта романів, цілком самодостатній твір, у якому Золя змалював безпросвітне життя паризьких робітничих передмість. Окрім своєрідності тематики твору (життя нижчих верств суспільства доти описували побіжно або романтизовано), Золя застосовує новаторський підхід до стилістики самого письма — його герої говорять живою мовою, паризьким арго, та не цураються лайки. Збуривши тогочасний літературний світ, саме «Пастка» принесла Золя світову славу.

Примітки

1

Бонкер — від фр. bon cceur (добре серце).

(обратно)

2

У середині XIX ст., до появи централізованого водогону, білизну прали біля водойм або в пральнях (lavoir). Крохмалили й прасували її в спеціальних закладах (boutique), до яких клієнти віддавали свої речі.

(обратно)

3

Міцні алкогольні напої, про які йтиметься в романі, — це переважно продукти дистиляції (вина), які французи називають eau-de-vie (de vin). У багатьох країнах цей напій називають «бренді». Коньяк — один з видів бренді, який виробляють поблизу міста Коньяк.

(обратно)

4

Борджіа (Борджа, Борха) — іспанський рід, що здобув злу славу за свої підступні злочини. Найвідоміший представник — папа римський Олександр VI, якого, за однією з версій, отруїли за наказом його ж сина Чезаре. За іншою версією, папа підмішав отруту в вино кардиналам і ненароком її випив.

(обратно)

6

Бісетр — у різні часи військовий шпиталь, в’язниця, притулок для сиріт, божевільня.

(обратно)

7

Сен-Лазар — із середини XIX ст. до 1935 року жіноча в’язниця. Раніше — жіночий монастир.

(обратно)