Незачесані думки [Станислав Ежи Лец] (pdf) читать постранично, страница - 51

Звідси
і його високий рівень, і право на славу.
Орел-жартівник
“До глибокої думки треба дотягнутися”. Кон
трапункти – меланхолійні, парадоксальні, до
тепні, ущипливі, прості і скромні, чи химерні – є
заразливми. Поряд із тим, значною мірою, винят
ковою є їхня дидактична вартісність, що виклю
чає лише пасивне споживання. Змушує підхопити

286
образ і рушити за ним. Останньою творчою лан
кою цього ланцюга є читач. “Даю вам гіркі пігул
ки в солодкій глазурі. Пігулки ці нешкідливі,
отрута – в оболонці”.
Коли Лец у 5060 рр. надав афоризмові нової
наснаги, маємо справу з ренесансом того літе
ратурного жанру, означенню якого личить… знак
запитання.
З того часу німецькі поети, зі славетними іме
нами і безіменні адепти, наслідують у мистецтві
слова найкращі взірці, що вимагають мудрості
й дотепності. Зацікавлені станом цього предме
та і самим предметом полемізують у періодиці,
газети цитують, поширюються літературознавчі
студії.
Мені самому, вже по смерті Леца, потрапляла
до рук безліч публікацій, де наново відкритий,
новонароджений німецький афоризм почав по
казувати гостренькі зубки, що тількино проріза
лися. Це непогано. Серед авторів були й учні Леца,
які ще до того були вже визнані, хоча б Габріель
Лауб. Ульріх Еркенбрехт визначив свої афориз
ми як “Зачесані думки”. “Деякі думки можна ска
лічити (skaLeczyc ,) ”, – писав Вольфганг Ескер.
Лец стояв біля витоків відродження, “нагло
змінивши лише одежину: афоризм, що вже дав
но ледве дихав, раптом ожив”, – стверджував у
багатьох публікаціях ГансГорст Скупи.
“Якщо не помиляюсь, афоризмів такого ґатун
ку не писано ще від часів Ліхтенберга і Ларош
фуко, і є в них – не в Ліхтенберга, а в Леца – вся
наша епоха” (Альбрехт Ґоз).
Томас Бернард (австрійський прозаїк і драма
тург) у книжці “Імітатор голосів” (1978) дотеп
но розповідає про чудернацькі й кумедні
здибанки. Зізнається, що немає для нього жод
ного краю в Європі, милішого від Польщі. Згадує
зустріч з Лецем, котрий “завжди говорив прав
ду”, навіть коли та була настільки неправдоподі
бною, що аж не сприймалася. В іншому тексті,
“Сусіди”, характеризує Леца як двох людей в од

287
ному: “один сидить по кав’ярнях (…), а другий
гніздиться на червоному гербовому полі країни,
розпростерши крила (…), і вільно рухаючи пером.
Жартівливий дрізд, сивий мудрий орел, що
підморгує з порозумінням до всього народу”.
Додам, що він близький хіба що до чорного
двоголового орла австрійського. Як писав Лец у
“Віденських примхах”: “Помилково народжений
на кілька десятиліть пізніше”, готовий був вий
ти на вулицю “в параднім мундирі ротмістра ка
валерійського полку Його Імператорської
Величності…”.
Лец вважав, що мав би це нам пояснити.
Карл Дедеціус (автор статті) – народився
1921 р. в Лодзі.
Історик літератури і перекладач польської
літератури німецькою. Засновник і керівник
Німецького Інституту Польських Справ в Дарм
штадті, найповажнішого закладу, що поширює
польську культури в Німеччині. Інститут видає
серію книг “Polonische Bibliothek”, що налічує
вже кілька десятків томів; серед них твори Берен
та, Жеромського, Шульца, Віткачого, Мілоша,
Ружевича, Шимборзької, Колаковського.

Переклад з польської
Тетяни АДАМУС

З книгами видавництва «ÄÓÕ ² ˲ÒÅÐÀ»
ви можете ознайомитись на сайті:
www.duh-i-litera.kiev.ua
З питань замовлення та придбання
літератури звертатися:
Видавництво «ÄÓÕ ² ˲ÒÅÐÀ»
04070, Київ, вул. Волоська, 8/5
Національний університет
«Києво-Могилянська академія»
корпус 5, кім. 210
тел./факс: (38-044) 425 60 20
e-mail: duh-i-litera@ukr.net – відділ збуту
franc@roller.ukma.kiev.ua – видавництво
Надаємо послуги «Книга– поштою»