Байки Харківські [Григорій Савич Сковорода] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (14) »
Байка 2. Ворон і чиж
Неподалець озера, з якого визирали жаби, сидiв на гiлцi й висшвував Чиж. Поблизу нього каркала собi й Ворона та, бачачи, що Чиж не полишає спiвати, сказала: — Чого ще й ти сюди пнешся, жабо? — А чому це ти мене жабою звеш? — спитав Чиж Ворону. — Тому, що ти такий же зелений, як та жаба. — Коли я жаба, — мовив на те Чиж, — тодi ти сама справжнiсiнька жабера за внутрiшньою своєю сутнiстю, бо спiв твiй зовсiм схожий на жаб'ячий. С и л а. Серце i звичаї людськi мають свiдчити, хто вiн такий, а не зовнiшнi якостi. Дерево по плодах пiзнається.Байка 3. Жайворонки
Ще в давнi часи, коли черепахи в орлiв лiтати вчилися, молодий Жайворонок сидiв недалеко вiд того мiсця, де одна зi згаданих черепах, за розповiддю мудрого Езопа, своє лiтання щасливо з великим шумом та грюком скiнчила на каменi. Жайворонок злякався i, тремтячи всiм тiлом, дiстався до свого батька. — Батечку! Бiля тiй гори, мабуть, сiв орел, про якого ти менi розповiдав колись, що то найстрашнiша й найсильнiша з усiх птиця... — А чому тобi так здалося, синку? — спитав старий. — Батечку! Коли вiн сiдав, я такої швидкостi, шуму i грому нiколи ще не бачив. — Коханий мiй синку, — сказав старий. — Ти маєш молоденький розумець. Знай, друже мiй, i завжди спiвай отаку пiсеньку: Не той орел, що високо лiтає, А той, що легко сiдає... С и л а. Багато хто не за призначенням починає велике дiло, та погано кiнчає. Всякiй справi а печаттю добрий намiр i кiнець.Байка 4. Голова і тулуб
Тулуб, одягнутий у розкiшну, франтовиту, з дорогими прикрасами одiж, величався перед Головою i дорiкав їй тим, що на неї й десятої частини не припадає того багатства, яке має вiн. — Слухай-но, дурню! Коли може помiститися твiй розум у черевi, то затям, що так робиться не через велику твою вартiсть, а тому, що годi тобi обiйтися таким малим, як це можу я, — вiдказала Голова. Фабулка ця для тих, хто честь свою на самiй пишнотi поклали.Байка 5. Чиж і Щиглик
Чиж, вилетiвши на волю, зустрiвся з давнiм своїм приятелем Щиглем, i той спитав його: — Як ти, мiй друже, звiльнився? Розкажи менi! — Дивом,— вiдповiв полонянин. — Багатий турок приїхав посланником у наше мiсто i, прогулюючись задля цiкавостi по торговицi, зайшов у наш пташиний ряд, де нас бiля чотирьохсот висiло в клiтках одного господаря. Турок довго дивився зi спiвчуттям, як ми одне перед одним виспiвували, i спитав нарештi: — А скiльки хочеш грошей за всiх? — Двадцять п'ять карбованцiв, — вiдповiв той. Турок, не кажучи й слова, заплатив грошi, звелiв подавати собi по клiтцi й випускав нас на волю, тiшачись i задоволено позираючи, як ми розлiталися. — А що ж тебе, — спитав товариш, — замануло в неволю? — Солодкий харч та гарна клiтка, — вiдповiв щасливець, — але тепер, доки житиму, дякуватиму Боговi такою пiсенькою: Краще вже сухар з водою, Анiж цукор iз бiдою. С и л а. Хто не любить клопоту, мусить навчитися жити просто й убого.Байка 6. Годинникові колеса
Колесо годинникової машини спитало у Другого: — Скажи менi, а чого ти гойдаєшся не так, як ми, а в iнший бiк? — Мене, — вiдповiло Друге, — так зробив мiй майстер, i цим я не лише не заважаю, але ще й допомагаю, аби годинник мав єдиний шлях по сонячному колу. С и л а. З рiзними природними нахилами i життєвий шлях рiзний. Одначе всiм їм один кiнець — чеснiсть, мир i любов.Байка 7. Орел і Сорока
Сорока Орловi мовила: — Скажи менi, як тобi не набридне безперервно вихором крутитися на просторих небесних висотах — чи вгору, чи вниз, наче хиляєшся гвинтовими сходами?.. — Я нiзащо б на землю не спустився,— вiдповiв Орел, — коли б плотськi потреби не приневолювали мене до того. — А я нiзащо б не вiдлiтала з мiста, — сказала Сорока, — коли б Орлом була. — Я теж так робив би, — мовив Орел, — коли б лише був Сорокою. С и л а. Хто народжений до того, щоб бавитися вiчнiстю, тому приємнiше жити в полях, гаях i садах, анiж у мiстах.Байка 8. Голова і Тулуб
— Як би ти жила, — спитав Тулуб Голову, — коли б з мене не витягувала для себе сокiв життя? — Достеменно, — вiдповiла Голова, — але в нагороду тобi моє око як свiтло, а я допомагаю порадою. С и л а. Народ повинен володарям своїм служити i годувати їх.Байка 9. Мурашка і Свиня
Свиня з- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (14) »
Последние комментарии
18 часов 31 минут назад
20 часов 48 минут назад
1 день 11 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 16 часов назад
1 день 20 часов назад