Великий день інків [Юрій Дмитрович Бедзик] (fb2) читать постранично, страница - 114


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

гіллячок по краях і веселими тріпотливими пелюстками вогню всередині. Високе небо мірно гойдається, спливає на землю зоряним пилом. Тихо нашіптує щось сельва. На далеких постах перегукуються вартові.

— Завтра в дорогу, — каже Крутояр. — Велика Ріо-Анчо давно заждалася нас.

— Я б охоче вирушив додому, — сонно бурмоче Бунч, розсовуючи паличкою буйне гілля.

— Але маршрут є маршрут, — посміхається до нього професор. — Найцікавіше ще попереду.

— Боже, боже!.. — Бунч вкладається боком на теплу землю. — Ще цього мало!

Олесь спить біля батька, поклавши йому на коліна голову. Спить і Самсонов. Чути його могутнє хропіння. Права рука стиснута в кулак. Здається, він тримає мачете, яким щойно прокладав собі дорогу через сельву.

Ще будуть дороги попереду, важкі й радісні, дороги надії і дороги втрат.

З сусіднього намету чути притишену розмову. Часом хтось б’є по столу кулаком. Лунає сміх. Це доктор Коельо й Філіппе Россаріо ждуть радіоповідомлення з столиці.

Що буде завтра?

Крутояр встає, розправляє плечі, дивиться вгору, понад лісом. І йому здається, що серед зірок він бачить нетлінне, навіки запалене вогнище на священній вершині Комо. “Тепер я знаю, чому плаче ночами дерево маканілья, — думає професор з тихою журбою в серці. - І чому пісні цієї країни такі безпросвітно сумні”.

В гущавині сельви перегукуються вартові. Вітер шелестить листям дерев. Десь за горою Комо розкочуються грозовиці.

1

Болівар-і-Понте Сімонвидатний політичний діяч, який на початку ХІХ століття очолив національно-визвольну боротьбу народів Латинської Америки проти іспанського панування.

(обратно)

2

У розповіді ченця є щось від реальної дійсності. Легенда про “золоту людину” “Ельдорадо”, яка приваблювала в нетрі Південної Америки тисячі авантюристів і шукачів щастя, грунтувалася на древніх містичних ритуалах племен муїсків. Муїски особливо обожнювали сонце й воду. В жертву водяним божествам муїски приносили сонячні дари — золотий пісок і золоті вироби. Найурочистіший ритуал був пов’язаний з обранням вождя муїсків. Жерці приводили вождя до священного озера, роздягали його, змащували йому тіло масною землею, посипали золотим пилом. Після цього сяючи, як сонце, новообраний вождь (він же й верховний жрець) випливаз на середину озера і ступав на великий пліт, де його вже чекали ошатно вдягнені касіки. З плоту він кидав у воду золоті предмети, принося” чи їх у дар водяним духам.

(обратно)