З далеких планет [Василь Павлович Бережний] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (40) »
3
Капітан прислухався і знову незадоволено потер себе над очима рукою, що раптом з’явилася. У нього, здається, боліла голова… Втім, це дрібниці… Головне діло — термінові дослідження. Він ще раз прислухався, скеровуючи довге вухо, що виникло в нього, у бік виходу з міжпланетного корабля. Так, було чітко чути, як зашурхотіли герметичні засуви в головному люці. За хвилину навіть легко війнуло свіже повітря з відчиненого люка. Значить, біля входу корабля щось відбувається… Трохи згодом на порозі каюти з’явився начальник розвідки Номер Три. Капітан нетерпляче спитав: — Ну, і що? — Завдання виконано, Капітане, — відповів начальник розвідки. — Наші розвідники взяли зразки нижчого типу тваринного світу. їх принесли сюди. — Які ж вони? — Нічого особливого, Капітане. Здебільшого, ссавці і птахи. Представники вимерлих на нашій планеті видів. — Гаразд, ходімо, я подивлюся, — наказав Капітан. У великій каюті корабля на підлозі лежали принесені розвідниками зразки. Капітан оглянув їх. Офіцери й розвідники стояли біля стін каюти, непорушно застигнувши. Тільки їх очі невідривно стежили за діями Капітана. В їх нерухомому погляді було щось, схоже з гострою уважністю спрутів чи кальмарів, холодною й безжалісною. Капітан пересувався на широких ступнях, які ставали чи м’якими на взірець лап звірів, чи жорсткими, наче ноги птахів, — залежно від того, на що він дивився. Ступні Номера Три і Номера Чотири також негайно змінювали свій вигляд; і розвідники, що стояли біля стін, теж раптово і дисципліновано надавали своїм нижнім кінцівкам точної форми ступнів Капітана, що змінювалися під час огляду. — Так, — неуважно говорив Капітан, — ця істота, вкрита перами, з великими очима й насупленими бровами, мабуть, щось з позичила від предків наших стародавніх Молюсків: на це вказують її очі. Бачите, Номер Три? — він вказав пальцем раптово виниклої руки на вкриті каламутною плівкою зіниці мертвої сови. — Гадаю, що саме так, Капітане, — чітко відповів начальник розвідки. Він делікатно помахував такою ж рукою, не насмілюючись вказати нею на птицю. — А ці малесенькі рибки! Вони нагадують мені наші зворушливі домашні істоти, що їх розводять діти. Такі ж самі, милі й лагідні рибчинки з витонченими плавцями й хвостами… Слухайте, Номер Три, ці так звані люди все ж не настільки погані, як мені здалося спочатку, якщо вони здатні також любити малесеньких рибчинок, як і ми, Молюски! — Пробачте, Капітане, — заперечив офіцер. — Розвідники доповідають, що біля вогню, запаленого людьми, вони бачили безліч кісток таких рибчинок. Даруйте, це здається потворним, але люди… люди, очевидно, вживають рибчинок як їжу! — Він насмілився навіть поморщитися, не чекаючи прикладу командира. Капітан обурено відсахнувся. Його тіло вкрили руді плями огиди і- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (40) »
Последние комментарии
22 часов 12 минут назад
1 день 29 минут назад
1 день 15 часов назад
1 день 15 часов назад
1 день 20 часов назад
2 дней 12 минут назад