Наукова філософія. Короткий курс для початківців [Др Микола Марк Михайловский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Наукова філософія. Короткий курс для початківців. UA.

Modern scientific phylosophy

Огляд праць д-ра Миколи Марка (Михайловського) з наукової філософії та космічно-

філософської науки (науково-космічної філософії).

(з вибраних опублікованих праць 2000-12років).

Філософія – це мислення і ось сьогодні людина вкотре домислилась до того, що пора вже даній

премудрості остаточно стати наукою. Мислення заради істини і мислення з позиції істини? Наукова

філософія дає такий шанс.

Є філософствування, класична (донаукова) філософія і наукова філософія.

У період росту тероризму, релігійного фанатизму та екстремізму, наукова філософія постає

чи не єдиною багатовекторною системою знань, спроможною не лише осмислено, по-науковому

точно показати кожній релігії та релігійній течії уготоване Всевишнім місце, але й здатною

переконливо відвести цю кожну течію до початків глобалізації-інтеграції людства планети.

Як філософія наукова філософія слугує для передбачення і перетворення дійсності в інтересах

суспільства, але як наука, ця філософія має не лише пізнавати закони дійсності в інтересах

практики (відображати дійсність в суспільній свідомості), але й більше – по-науковому виважено,

уяснивши істину, скеровувати людство в гармонію Всесвіту.

Сучасна наукова філософія виступає важливим компонентом науково-технічного прогресу,

деякою мірою його рушійною силою, адже саме для цієї науки характерні випереджаючі темпи

розвитку порівняно з розвитком техніки та виробництва.

Повязуючи дійсність з аспектом гармонії, виводячи абсолют Істини саме з «абсолюту гармонії»

та з самої себе, ставлячи Істину над суєтою, не слід забувати найголовніше – достовірність науки

постає з її наближення до істини.

Філософії, як сфері духовної свободи, притаманне розмаїття підходів, методологій, теоретичних

побудов, але плюралізм не може знищити основу наукової філософії – Абсолютну Істину.

Наукова філософія – це на кінець-то осягнене людським інтелектом істинне Всезагальне буття

всього сущого (за щирості уяснення істини антропоцентрично-антропокосмічне поєднання у

підході).

Є істина, а решта – суєта. Велична істина в безмежності форм різноманітної суєти.

Щоб стати вільним слід уяснити істину. Істина веде до Бога. Бог веде до істини. Всесвіт

пізнається за необхідності уяснення істини. Пізнаючи Всесвіт, ми наближаємось до Бога і до істини.

Істина надає спільність. Істина впливає на перебіг існуючого. Істина в гармонійному зв’язуванні всіх

процесів та явищ.

Є істинність божественного Всесвіту, вона ж – Божа всесвітність Істини, або – всесвітня

істинність Бога і через Всесвіт, поняття істини, визначення Абсолютного Розуму логічно випливає,

що цим Абсолютним Розумом є Бог.

Завдяки своєму бутті Всесвіт і Бог пізнаваємі. Істину не можливо пізнати повністю, вона не об’єкт

(як, наприклад, Всесвіт у своїй абсолютній цілісності), вона – поєднання, вона – істина де-факто, й

умови поставила вона.

Свідомість для свідомості – це неможливо. Матерія для матерії є позасвідомим обмеженням.

Матерія і свідомість існують за своїми «внутрішніми» законами, але на рівні субстанції буття вони є

взаємозалежними і однаковими по значущості.

Істина = Всезагальне Буття < матерія/свідомість

На рівні абсолютів:

Істина = Всезагальне Буття < Всесвіт/ Бог (Абсолютний Розум)

Дивлячись на формулу істини, ми почасово усвідомлюємо стан буття. Для нас ним є найперш

суспільна формація разом з нами і все нас оточуюче. В більш ширшому розумінні – це буття

Всесвіту. В ньому є матерія і свідомість. З матерії і свідомості постало життя на Землі. Все

взаємодіє, суперечиться, формує поняття Абсолютної Істини і цілком логічно виділити в його

існуванні форми або стани – хаос і порядок. Простуючи від одного стану до іншого і навпаки,

відбувається рух буття, змінювальність.

Буття вбирає в себе співвідносний рух матерії і свідомості й у такому сумованому загалі постає

Абсолютна Істина. Це філософська формула. Узагальнення, яке підтверджує, що простуючи від

хаосу до порядку і навпаки, буття має немов незліченну кількість (і якість) станів.

Наша свідомість змінюється і разом з тим матерія також