Італійські казки [Італійський народ] (fb2) читать постранично
- Італійські казки (пер. Ілько Вакулович Корунець) (и.с. Улюблені книжки) 1.44 Мб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Італійський народ
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (44) »
ІТАЛІЙСЬКІ КАЗКИ
Тредічіно
Була собі колись убога жінка й мала тринадцять синів. Найменшого звали Тредічіно — тринадцятий. Важко було вдові прожити зі стількома дітьми. Отож як сини попідростали трохи, скликала їх мати й каже: — Стара я вже стала і неспроможна вас прогодувати. Йдіть у люди і самі за себе дбайте. І пішли всі тринадцять синів шукати щастя. Ідуть та йдуть, коли бачать: на узліссі стоїть гарний будинок. У тому будинку жив улітку, рятуючись від спеки, король. Тредічіно постукав у двері і попросив у короля хліба собі й своїм дванадцятьом братам. А король надувся та й каже сердито: — Не можу я задарма годувати стільки голодранців! От якби хто з вас був такий хоробрий та забрав у вовка мою ковдру, то я дав би йому хліба, а може, ще й грошей. Старші брати всі стоять — не знають, що казати королеві. А Тредічіно не розгубився, підійшов до короля та й каже: — Дайте мені велику голку, і я принесу вам вашу ковдру. Дали Тредічіно голку, і пішов він простісінько до того будинку, де жив вовк. Заховався хлопець за деревом і чекає. Аж виходить з хати вовк і почалапав до струмка по воду. Тредічіно мерщій видерся на дах, вліз димарем у хату і причаївся під вовковим ліжком. Вовк прийшов утомлений, витяг зі скрині ковдру, ліг на ліжко, вкрився і вмить захріп. Вибрався тоді Тредічіно з-під ліжка й ну колоти вовка великою голкою то в бік, то в спину! Закрутився сонний вовк, а ковдра з нього й зсунулась додолу. Схопив її Тредічіно, виліз димарем надвір і подався до короля. А вовк мав собі в будинку вченого папугу. Той завжди все знав, хоч що його питали, й навіть час умів відгадувати. Ізмерз вовк без ковдри непомалу, прокинувся та й питає в папуги, котра година: — Ще тільки п’ята година ранку, — відповів папуга, — а хитрюга Тредічіно вже забрав у тебе ковдру! — Ну постривай, попадеться він до мене в лапи, той капосний Тредічіно! — гарикнув вовк так гучно, що всі в лісі полякалися. А Тредічіно тим часом був у літньому будинку короля. Та король не квапився виконати свою обіцянку. — Це зовсім не моя ковдра, — сказав він. — Забери у вовка мою ковдру — з дзвониками. Тоді й матимеш винагороду! — Нехай і так. — погодився Тредічіно. — Дайте мені тільки вати й ниток, і я принесу вам ковдру з дзвониками. Вночі заліз Тредічіно до вовка в будинок, пообкутував дзвіночки ватою і позав’язував нитками. Тоді гарненько склав ковдру, виніс через димар на дах, а звідти зіскочив на землю і щодуху побіг до короля. Тим часом вовк прокинувся й спитав у папуги, котра година. — Та ще тільки четверта ранку. — відповів папуга, — а Тредічіно вже потяг у тебе ковдру з дзвіночками! Вовк як почув таке, то аж зубами заскреготів з люті: — Ну постривай, капосний Тредічіно! Як спіймаю — буде тобі лихо! А Тредічіно на ту пору вже прибіг до королівського будинку, передав служникам ковдру з дзвіночками й очікував короля з винагородою. Проте король не квапився виконати обіцянку. Тепер йому заманулося, щоб Тредічіно приніс іще вовкового вченого папугу. Зажурився хлопець, а все ж таки почав міркувати: «Як же мені того хитрого папугу так здобути, щоб він вовка не збудив?» Та недарма ж Тредічіно був сміливий і найрозумніший з-поміж усіх своїх братів. До ранку він таки надумав, як перехитрити вченого папугу. Попросив хлопчик королівських служників, щоб принесли йому найкращих, найсолодших ласощів, поклав їх у кошик і знову вирушив до вовка в гості. Прийшов, заховався за деревом, дочекався, поки вовк піде по воду, а тоді хутенько шасть до нього в хату. Поставив на стіл кошик з ласощами, а сам причаївся під столом і чекає. Побачив папуга на дні кошика солодкі ласощі, які він любив понад усе на світі, поглянув довкола — ніде нікогісінько! Тоді він стриб у кошик і ну смакувати! А Тредічіно виліз нищечком з-під столу та й захряснув мудрого папугу в кошику! Потім схопив кошик і чимдуж до короля. Прибіг до будинку, віддихався трохи і став нетерпляче дожидати, коли з’явиться король. Тредічіно подумки вже тішився великою винагородою: адже він приніс королеві папугу, що вмів розмовляти ще й безпомилково вгадувати час! Проте й цього разу сподіванки хлопцеві були даремні, бо король, прийшовши, забрав кошика з папугою та й каже: — Слухай лишень, Тредічіно! Моє тобі королівське слово: здобудеш ту винагороду, що я обіцяв. Та виконай моє найостанніше бажання — злови й приведи сюди самого вовка. А не зловиш і не приведеш — то смерть тобі! Бідолашний Тредічіно цілісіньку ніч очей не стулив — усе мізкував, як того капосного вовчиська зловити й приставити до короля. Аж над ранок нарешті, придумав. Тільки-но розвиднилося, Тредічіно збив із дощок міцного ящика, висадив його на візок і потягнув до лісу. От став він під дверима вовкової хати й закричав щосили, щоб вовк
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (44) »
Последние комментарии
53 минут 13 секунд назад
1 час 49 минут назад
2 часов 33 минут назад
21 часов 35 минут назад
21 часов 35 минут назад
21 часов 43 минут назад