Ліки від страху [Аркадій Вайнер] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (138) »
Брати Вайнери ЛІКИ ВІД СТРАХУ Роман
© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Переклад з російської В. А. Грищука Художник М. Д. Шевченко Перекладено за виданням: Братья Вайнеры. Лекарство против страха. — М., «Сов. писатель», 1986
Світлій пам'яті батька нашого присвячуємо
— Мене звуть Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм. — У вас красиве ім'я, — сказав він. — Так. Але частіше мене називають Парацельсом. І я вважаю, що це правильно, бо в мистецтві лікування я вже давно перевершив великого латинянина Цельса. — Від яких хвороб ви зцілюєте? — запитав він, і в його примружених сіро-зелених очах не було недовір'я — хамського сумніву невігласів, а світилася лише щира цікавість. — Я позбавляю мук, насланих на людину: водянки, прокази, пропасниці, подагри, від важких ран і хвороби серця… — Ви маєте помічників? — Розум мій, досвід та серце, що вболівав за стражденних у світі цьому. — Ви самотній? Я засміявся: — У мене немає дітей, немає дружини й друзів не лишилося. Та хіба всі люди не зі мною? Хіба вдячність пацієнтів не зігріває мого серця? Хіба ненависть заздрісників — лікарів нікчемних і корисливих аптекарів — не пригнічує мою пам'ять? І сотні учнів хіба не поєднали мене з тисячами незнайомих людей благодаттю мого вчення? — Ви багатий? Я показав йому на купку рукописів: — Ось усе моє багатство. Та ще старий кінь у стайні. Й меч іржавий у піхвах. А сам я живу тут у немочі, й годує мене з почуття дружби і ласки останній мій товариш та учень — цирульник Андре Вендль. — Але кажуть, нібито ви можете простий метал обернути на золото? Чому ви не забезпечите себе й не обдаруєте добром єдиного свого друга Вендля? — Я, Парацельс, — великий маг та алхімік, і якщо вельмишановний добродій бажає, може легко розшукати людей, які на власні очі бачили, як я діставав із плавильної печі щире золото. Проте господь сподобив мене великому знанню лікувальної хімії, і коли я отримав у своєму тиглі ліки, які врятували приречених на смерть людей, я зрозумів, що це знамення, адже жменька моїх ліків могла дати людині більше, ніж усе золото світу. І тоді я дав обітницю не опоганювати захланністю святе вогнище мудрості й милосердя. — А як ви тут опинилися? — Я вийшов із свого дому на Платцлі, перейшов по підвісному мосту через Зальцах, дістався до Кайгассе й знепритомнів просто на вулиці. Прийшов до пам'яті я вже тут, у готелі «При білому коні»… — Як ви себе почуваєте? — Мій розум, почуття й душа цілковито бадьорі. Та не маю сил рухатися. Ентелехія — таємна життєва снага, відкрита й утверджена мною, — нечутно покидає моє тіло. Увійшов служник, поставив на стіл кухоль кислого молока й печиво. — Чому ви не принесли їжі для мого гостя? — суворо запитав я служника, але гість поквапливо мовив: — Дякую вам, не турбуйтесь, я нещодавно обідав. Та мені вже й збиратися час. Смачного вам, а я піду, либонь… — Щасливої вам дороги. А як вас звати? — Станіслав Тихонов. — Заходьте іще, нам є про що погомоніти. — Спасибі. Чи можу я запитати, над чим ви працювали останнім часом? Спершу мені не хотілося говорити. Але він не міг бути шпигуном, у нього обличчя чесної людини, допитливі, трохи сумні очі. І я сказав йому: — Я створив ліки від страху…
Розділ 1 ТІНЬ І СВІТЛО
«Стенограма пояснення дільничного інспектора капітана міліції А. П. Позднякова, в інспекції по особовому складу Головного управління внутрішніх справ Москви.
… Запитання. Коли ви опритомніли? Відповідь. У неділю вранці. Запитання. Де саме? Відповідь. У медвитверезнику № 3. Запитання. Працівників медвитверезника відразу повідомили, хто ви такий? Відповідь. Ні, я назвав себе і місце роботи після того, як з'ясувалося, що у мене пропали пістолет і службове посвідчення. Запитання. Чому? Відповідь. Не знаю, я кепсько міркував, у мене дуже боліла голова. Запитання. Чи могли ви загубити пістолет і службове посвідчення по дорозі від стадіону до скверу, де вас підібрав у нетверезому стані екіпаж патрульної машини? Відповідь. Ні, ні, ні! Я не був у нетверезому стані! Запитання. Ось висновок лікаря: «Сильна стадія сп'яніння з втратою орієнтації в часі й просторі…» Ви вважаєте, що лікар міг помилитися? Відповідь. Не знаю! П'яним я не був! Запитання. Гаразд, розкажіть знову, як ви втрапили на стадіон. Відповідь. У п'ятницю був фінал Кубка, грали «Спартак» і «Торпедо». Я дуже люблю футбол і відвідую всі цікаві матчі, а тут увесь тиждень справ було сила-силенна, і я не встиг купити квитка. Сподівався дістати
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (138) »
Последние комментарии
2 дней 8 часов назад
2 дней 8 часов назад
2 дней 8 часов назад
2 дней 9 часов назад
2 дней 11 часов назад
2 дней 11 часов назад