Українська історіософія (XIX-XX ст.): антологія. Частина 1 [В`ячеслав Артюх] (doc) читать постранично

Книга в формате doc! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ











УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОСОФІЯ
(ХІХ–ХХ століття)

АНТОЛОГІЯ
У ДВОХ ЧАСТИНАХ
Частина 1















Суми
Сумський державний університет
2011
УДК 1(091) (477)
ББК 87.3 (4 Укр)
У 45

Рецензенти:
В. М. Вандишев – доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії Сумського державного університету;
С. Л. Йосипенко – доктор філософських наук, завідувач відділу історії філософії України Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України;
Т. І. Ящук – доктор філософських наук, професор кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.


Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету
(протокол № 14 від 23 червня 2011 р.)



У 45 Українська історіософія (ХІХ–ХХ ст.): антологія: у 2 частинах /
упор. В. О. Артюх. – Суми: Сумський державний університет, 2011.– Ч. 1. – 250 с.

ISBN 978-966-657-379-0
ISBN 978-966-657-380-6 (частина 1)

До антології ввійшли тексти відомих українських інтелектуалів середини ХІХ – першої половини ХХ століття, які знайомлять читача з основними проблемами і течіями української філософсько-історичної думки. У багатьох текстах філософське опрацювання проблем світової історії пов’язується з історичною долею України. Поряд з відомими історіософськими працями М. Костомарова, І. Франка, М. Грушевського, Д. Чижевського, В. Петрова до антології ввійшли маловідомі праці В. Лесевича, А. Товкачевського, Ю. Вассияна, Л. Окіншевича.
Для спеціалістів у галузі філософії історії, аспірантів, студентів, а також читачів, які цікавляться історією української філософської думки.



УДК 1(091) (477)
ББК 87.3 (4 Укр)

© Артюх В. О., 2011
ISBN 978-966-657-379-0 © Сумський державний
ISBN 978-966-657-380-6 (частина 1) університет, 2011

ЗМІСТ
С.
Розвиток історіософських ідей в українській філософсь-
кій культурі ХІХ – початку ХХ століття………………….………4
Микола Костомаров………………………………………………19
Книги буття українського народу (Закон Божий)………………….19
Володимир Лесевич………………………………………………...29
Философия истории на научной почве……………………………..29
Пантелеймон Куліш………………………………………………..60
Хутірська філософія і віддалена од світу поезія…………………....60
Михайло Грушевський……..........................................................67
Вступний виклад з давньої історії Русі…………………………...67
Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу
історії східного слов’янства……….…………………………………71
Іван Франко…………………………………………………………79
Мислі о еволюції в історії людськості…………….………………79
Що таке поступ?…………………………………………………...132
Богдан Кістяківський…………………………………………...173
Категории необходимости и справедливости при
исследовании социальных явлений……………………………....173
Андрій Товкачевський………………………………………….229
Утопія і дійсність……………………………………………….…229
БІОГРАФІЧНІ ДАНІ ПРО АВТОРІВ………………………...236
ПОКАЖЧИК ІМЕН……………………………………………..244
РОЗВИТОК ІСТОРІОСОФСЬКИХ ІДЕЙ В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ КУЛЬТУРІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Історіософська проблематика пунктирною лінією проходить через усю історію української філософської думки. Повторення сакральної біблійної моделі історії «від сотворення світу» в «Слові про Закон і Благодать» митрополита Іларіона (ХІ століття), гуманістична історіософія Станіслава Ожеховського (1513–1566), різні варіанти «відрубності» української історії в «козацьких літописах» (ХVІІІ століття), романтична історіософія першої половини ХІХ століття, Пантелеймона Куліша (1819–1897), позитивістське бачення історії людства у Володимира Лесевича (1837–1905) та Михайла Драгоманова (1841–1895) – ось лише деякі віхи цієї традиції. З цього приводу український філософ Микола Шлемкевич зазначав:
«В осередку українського світовідчування і далі – світогляду здавна і нині – стоять історичні і соціологічні проблеми. Це особливо яскраво виявляється у свідомості української нації ХІХ і ХХ сторіч. Не навколо гносеологічних і не навколо природознавчих проблем, як це було в мисленні Західної Європи, але навколо питань історичної долі і правди кружляла українська духовність минулого і нашого сторіч»1.
Починаючи приблизно з середини ХІХ століття, в українській інтелектуальній історії справді з’являється велика кількість текстів, у яких простежується загострене переживання історії, роздуми над долею етнічних колективів у минулому та сучасності, накреслюються перспективи на майбутнє як української та світової історії, так й історичного процесу в цілому, безвідносно до його емпіричного наповнення. Причини активізації такого «осмислюючого» підходу до