Ватсон Мария [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ВАТСОН Марія Валентинівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Поет, перекладач, історик літератури.
З дворянської родини.
Народилася 1 (13) грудня 1848 р. в селі поблизу м. Балти Подільської губернії Російської імперії
(нині – в межах м. Балти Одеської області України).
Померла 15 червня 1932 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Отримала домашню освіту, закінчила Смольний інститут благородних дівиць (1865).
Друкувалася в журналах «Вітчизняні нотатки», «Російська думка», «Вісник Європи», «Російське
багатство», «Діло», «Син Вітчизни», «Наше життя», «Сучасний світ», «Російські відомості».
Як літератор дебютувала в журналі «Вітчизняні нотатки» перекладом сонета Кардуччі «Дерева»
(1876).
Потім настала черга поетичних збірників «Вірші» (1905), «Війна» (1915).
Надрукувала доробки «Іспанська сатира 30-х років» (1879), «Еспронседа» (1881), «Португалія та її
література» (1889), «Данте, його життя та літературна діяльність» (1891), «Шіллер, його життя та
літературна діяльність» (1892), «Ларра – іспанський сатирик», «Іспанська сатира 30-х років»,
«Португалія та її література», «Фердинанд Фрейліграт», «Джузеппе Джусті», «Джозує Кардуччі».
Переклала з іспанської «Повісті та оповідання» П. Аларкона (1886), з англійської – «З химерних
оповідань Грент-Аллена» (1886), з французької – драму «Жан і Мадлена» О. Мірбо (1905), зібран-
ня творів П. Гальдоса (1911).
Наша землячка підготувала і видала єдиний на той час повний переклад роману «Дотепно-винахі-
дливий ідальго Донкіхот Ламанчський» М. Сервантеса (1907).
За свідченнями сучасників, у В. був роман з С. Надсоном. Під час тяжкої тривалої хвороби
останнього вона не відходила від його постелі. Померлого у неї на руках поета її стараннями
перевезли до Санкт-Петербургу, де й поховали. Встановивши пам’ятник коханцю, В. спромоглася
видати найповніше зібрання творів С. Надсона.
Серед друзів та близьких знайомих В. – В. Короленко, Б. Ібаньєс, Г. Лопатін, К. Станюкович, Е.
Пардо, С. Надсон, Ф. Батюшков, І. Бунін, В. Крилов, Д. Мамін-Сибіряк, В. Набоков, А. Чехов (уже
після смерті В. у її альбомі серед чисельних автографів та малюнків відомих вчених,
письменників, художників, громадських діячів виявили й портрет Антона Павловича з посвятою
«Люб’язному другу Марії на пам’ять. Антон Чехов, 1895.11.02»).
***
СМУТОК – ГРІХ
, з життєвого кредо М. Ватсон
Смуток – гріх, а життя – подарунок.
РОЗРАХОВУЮ НА БЛИСКАВИЧНУ ВІДПОВІДЬ, лист Й. Лукашевича М. Ватсон від 9
березня 1911 р.
Високошановна Марія Валентинівно!
Звертаюся до Вас з невеликим проханням. Чи не можете вказати якусь граматику іспано-
французьку, за якою легше всього було б ознайомитися з елементами іспанської мови. Справа в
тому, що один мій приятель – приват-доцент Давидов відправляється з науковими цілями до
Іспанії і хотів би попередньо ознайомитися з іспанською мовою. Якщо це Вас не відволіче, то,
будьте ласкаві, дайте мені вказівку щонайшвидше.
З щирою повагою
Й. Лукашевич.
СЕРДЕЧНО ВІДДАННИЙ ВАМ, записка О. Пешехонова М. Ватсон
Дорога Маріє Валентинівно!
По всьому, розруха велика, по всьому, якщо навіть Ваш день, стіл, давно започатковані і в пам’яті
всіх близьких до Вас міцно усталені, похитнулися. Зізнаюся, що ми з Антоніною… тільки сьогодні
про нього згадали.
Прийміть наші запізнілі вітання й не засуджуйте строго за забудькуватість.
Побажаємо краще…, аби Ваші дні швидше знову усталилися і щоб багато, багато років стояли
абсолютно непорушно.
Сердечно відданий Вам…
ВРЯТУВАЛА МЕНІ ЖИТТЯ, з листа С. Надсона Е. Ватсону
Вважаю ...доречним подякувати вам за ту велику милість, яку ви мені надали, зважившись
розлучитися для мене з М. В. на такий порівняно тривалий термін. ...Я знаю, як важко було зі
мною М. В.: не говорячи вже про той клопіт і неспокій, які неминучі з людиною серйозно хворою,
– я бачив, що вона постійно нудьгує за вами і Лікою (пасербицею – авт.)...
Зате тепер, коли вона буде з вами, я думаю, що їй наадсть певне етичне задоволення думка, що
вона вчинила високо-великодушно і – скажу не додаючи – просто врятувала людське життя.
Я У РОЗПАЧІ, з листа С. Надсона М. Ватсон
Не писав я вам ще й тому, щоб не показати вам, як я нудьгую, і тим марно не засмучувати вас; а
Последние комментарии
4 часов 2 минут назад
7 часов 44 минут назад
8 часов 5 минут назад
8 часов 59 минут назад
11 часов 58 минут назад
11 часов 59 минут назад