Аркас Николай Николаевич [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
АРКАС Микола Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, етнограф, композитор.
З військової родини. Батько, Аркас М., – морський офіцер.
Народився 26 грудня 1852 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 13 березня 1909 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України). Похований на місцевому цвинтарі.
Навчався в одеській приватній гімназії, фізико-математичному факультеті Новоросійського
університету.
Служив в канцелярії військово-морського відомства, ад’ютантом командуючого Чорноморським
флотом, в губернському управлінні, почесним мировим суддею, брав участь у виставах як
самодіяльний актор.
Як композитор дебютував оперою «Катерина» (1892), поставити яку в Малоросії заборонила
цензура і прем’єра відбулася у Москві (1899).
А. – автор глибокого дослідження «Історія України-Русі» (1908).
Наш земляк – засновник культурно-освітньої організації «Просвіта» в Миколаєві (1907). Одним з
найголовніших її завдань А. вважав впровадження в народну освіту української мови. На власні
кошти він відкрив в с. Богданівка чотирикласну школу.
Незважаючи на те, що А. одружився, по суті, за вказівкою батька, у шлюбі він був щасливим. А от
що стосується матеріального становища мецената, то під кінець життя родини прийшлося вельми
сутужно. На його похорон пішло останнє.
Нині в м. Миколаїв одному з ліцеїв присвоєно ім’я видатного земляка.
Серед друзів та близьких знайомих А. – П. Ніщинський, І. Мечников, М. Кропивницький, І.
Сєченов, В. Доманицький, В. Степаненко, О. Ковалевський, А. Желябов та ін.
***
ОБСТАВИНИ ВИМАГАЮТЬ ЗНАНЬ
, з політичного кредо М. Аркаса
Народ i на крихту не мав політичного досвіду, щоб зрозуміти сучасні обставини.
ТРУДЯЩІ І СМИРНІ, з книги М. Аркаса «Історія України-Русі»
Ще за часів Готів грецькі письменники згадують про племя – Славян. Вчений письменник
Шейноха каже, що призвище «Славяне» сталося од латинського слова sclave, – тобто раб»,
«невольник». А звалися вони так через те, що Нормани, або Варяги, котрі жили на півночі, на
Скандинавському півострові, ідучи Дніпром у Византію, часто нападали на побережніх
славянських жителів, забірали їх у неволю і за велику ціну продавали у Царьгороді
(Константинополі). Славян і в Греції і в Римі дорого цінували, бо то були люди здорові, трудящі і
смирні.
Усе славянське племя поділяється тепер на три великі групи (частини). Хоч вони й зрідні одні
другім, але з давніх-давен почали кожна своє осібне життя і через те мають кожна й свою осібну
історію.
Групи ці такі:
…3. Третю групу – східних славян літописець Нестор… поділяє на ріжні племена; звалися вони
так: ті, що жили по полях над Дніпром, – звалися Поляне; по лісах понад річкою Припетью –
Деревляне, або Древляне; на Волині жили Дуліби; у Чернигівщині понад Десною – Сіверяни;
понад р. Сулою – Суличі; понад Дністром – Тіверці; понад р. Західнім Бугом – Бужане; коло
Чорного моря – Угличі; у Галичині – Хорвати і Лучане; понад р. Березиною і р. Припетью у
Пинській драговині і болотах – жили Дреговичі; над рікою Двиною і р. Полотою жили – Полочане
і Кривичі; на р. Сожі і р. Оці жили Радимичі і Вятичі; якимсь побитом частина Полян забралася аж
на озеро Ильмень, збудували там город Новгород і жили осібно од инших славян серед Чудського
народу, що заселяв той північній край.
…Найдавніші городи у славян були: Київ – у Полян, Любеч і Чернигів – у Сіверян, Полоцк – у
Полоча, Смоленськ – у Кривичів, Коростень – у Древлян, Новгород на оз. Ильмені і Луцьк – у
Дулібів.
…Славяне були люди смирні, тихі і роботящі, у походах виносливі, у боях сміливі і міцні.
Особливо вражала сучасних чужинців їх привітливість, свободолюбність та самостійність їх
жінок. Бранців або невольників своїх вони не дуже силували до роботи і через кільки часу або
пускали на волю, або приймали до своїх громад, як вільних людей.
…Славяне вірували, що усим світом правлять багато богів; усякі сили природні почитували вони,
як якогось бога.
…Шлюб у давніх Славян робився так: парубок, або й жонатий чоловік (бо у них було й по багато
жінок), сплачував родичам дівчини, котру
Последние комментарии
1 день 1 час назад
1 день 5 часов назад
1 день 7 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 15 часов назад
1 день 15 часов назад