Купер Эмиль [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КУПЕР Еміль Альбертович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Скрипаль, диригент, концертмейстер. Перший виходець з України, який диригував в «Metropolitan
Opera».
З учительської родини. Справжнє прізвище – Е. Купершток. Батько, Купершток А., – викладач
музики; брат, Купершток М. – диригент, хормейстер.
Народився 1 (13) грудня 1877 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 19 листопада 1960 р. в м. Нью-Йорку (США).
Навчався в Одеському музичному училищі (1891-1893), Віденській консерваторії.
Працював диригентом Одеського і Харківського оперних театрів (1898-1900), концертмейстером
Київської опери (1900-1904), диригентом московських приватної опери Зиміна (1907-1908) і
Великого театру (1910-1919), петроградського Державного театру опери і балету (1919-1924),
художнім керівником Латвійської національної опери (1924-1926), паризької «Гранд-Опера»
(1926-1928), Чиказької опери (1929-1932), нью-йоркського театру «Метрополітен-опера» (1944-
1950), Монреальської опери (1950-1960).
Кавалер французького ордена Почесного Легіону (1936).
Під управлінням К. пройшли перші в Росії постановки опер Р. Вагнера «Нюрнберзькі
мейстерзингери», «Донкіхот» Ж. Масне, 3-а симфонія і «Поема екстазу» О. Скрябіна, 3-ій
фортепіанний концерт С. Рахманінова в авторському виконанні, балети «Петрушка», «Жар-птиця»
і опера «Соловейко» І. Стравінського, прем’єри опер М. Римського-Корсакова «Золотий півник»,
М. Мусоргського «Борис Годунов», Е. Брітена «Пітер Граймс».
Наш земляк – головний диригент антрепризи С. П. Дягілєва «Російські сезони в Парижі і
Лондоні».
Останньою роботою була «Хованщина» (1950).
Збереглася низка записів К., серед яких опери А. Понк’єллі «Джоконда» і Ш. Гуно «Ромео і
Джульєтта», Угорська фантазія для скрипки і фортепіано, Східна симфонія, Романтична поема для
скрипки з оркестром (для фортепіано), угорський танець, романси.
Перу нашого земляка належить нарис «Пам’яті Артура Нікіша» (1922).
Не знайшовши спільної мови з новою владою, емігрував – спочатку до Риги (1924), потім –
Парижу (1926), і, зрештою, – США (1928).
Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Шаляпін, М. Чехов, А. Нікіш, С. Дягілєв, М. Метнер, І.
Паліцин І. Труффі, Г. Фріман, О. Глазунов, Р. Гліер, П. Казальс, М. Кузнєцова, Й. Гельмесбергер,
Р. Фукс, М. М’ясковський та ін.
***
ШУКАТИ СЕБЕ
, з професійного кредо Е. Купера
Не втомлюватися шукати себе.
ВІДПОЧИНКУ НЕ МАВ, з «Автобіографії» Е. Купера
Як перед цим у Москві, я і в Петрограді не мав ніякого відпочинку. Навпаки, було потрібно ще
більше уваги до моїх обов’язків, ще більше відповідальності, а матеріальні умови життя з кожним
днем ставали гіршими й гіршими...
ДИРИГЕНТ-НАПОЛЕОН, з оцінки творчості Е. Купера В. Каратигіним
Сильний характер, владний, дух, що імпонує масі, надзвичайний розвиток вольового початку
психіки, величезна напруга внутрішньої енергії, відмінна загальна музичність, упевненість і
повнота знань у всьому, що стосується диригентського мистецтва – такі головні риси
загальнолюдського і артистичного складу Купера.
НІБИ СПІВАВ САМ, з оцінки творчості Е. Купера Д. Вальденго
Він керував співаками так, ніби на сцені співав сам.
З ТЕАТРУ ПІШОВ ВИМУШЕНО, з «Енциклопедії російської еміграції» В. Шелохаєва
Роки роботи у Великому театрі стали справді «золотим» періодом в творчому житті диригента.
Під його управлінням пройшли «Фауст» Ш. Гуно (у шаляпінській постановці і за його участі,
1910), прем’єри опер «Дон Кіхот» Ж. Массне (також з Шаляпіним, 1910), «Загибель богів» (1911),
«Золото Рейну» (1912), відновлений «Тангейзер» Вагнера. Уперше на сцені Великого театру він
поставив «Казку про царя Салтана» (1913) Римського-Корсакова, відновив низку його опер, а
також опери Рахманінова, Бородіна, «Іоланту» Чайковського; здійснив разом з Шаляпіним і
останньою дореволюційною прем’єрою у Великому театрі – оперу Верді «Дон Карлос» (1917).
...Прогресивні ідеї і гасла революції 1917 р. були сприйняті К. з радістю і надією. ... Він виступив з
ідеєю створення першої в країні державної філармонії і влітку 1921 р. став її керівником. Всього за
три літні місяці оркестр Петроградської філармонії провів 54 симфонічних концерти за
переповнених залів.
Та видатному
Последние комментарии
58 минут 19 секунд назад
8 часов 47 минут назад
11 часов 17 минут назад
11 часов 25 минут назад
1 день 22 часов назад
2 дней 2 часов назад