Чopтiв млин: Казки пpo чортів [Автор неизвестен] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (90) »
Чортів млин: Казки про чортів
Баба і чорт
Жила собі баба – удова стара – сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він підходить до неї дідом і каже: – Ти сама собі живеш, прийми мене до себе, щоб не так тоскно було, бо і я сам, такий, як і ти. – Аби добрий старичок, так і приставай, і будемо жить удвох. І прийняла вона його до себе. Пожили год собі удвох, діждалися весни. Баба і каже: – Ну, діду, треба нам стараться, щоб нам було що їсти. – Подумай, – каже дід, – своєю головою, що тобі краще, то й будемо садити. – У мене городу чималенько, так наймемо чоловіка, нехай виоре, та посадимо картоплі, то нам і буде їжа. Найняли чоловіка, він виорав. Заходилась баба картоплю садить та й каже: – Ось, хоч ми і разом живемо, а їмо різно, так картопля як уродить, так моє те, що у землі, а твоє – що зверху. Він і згодився на те. Картопля росте, вони полють. Уродила картопля, стали копати. Баба собі у яму картоплю сипле, а йому в купи бадилля складають. Стали їсти. Баба картоплю їсть, а він їсть бадилля і каже на бабу: – Дай мені трошки покуштувати, чи твоє добріше, чи моє? – Не звикай, бо тебе «трошки» не нагодує, а ти їж, яке тобі вродило, а я буду їсти, яке мені вродило. Поїли цілу зиму, оп’ять весна підходить. – А що будем сіяти? – каже чорт. – Мені картопля уже увірилась; я картоплі не хочу, а ось я видумаю що. – А що ти видумаєш? – Насіймо, – каже чорт, – маку. Мені те, що угорі, вже увірилось, так нехай моє буде те, що у землі, а що угорі – твоє. – Нехай моє буде те, що на самих верхах, – каже баба, – а твоє усе, що і в землі і зверху. Уродив мак. Голови такі, як кулак. Поспів мак. Давай баба ізрізать головки зверху. Зірвала головки, подавила, мак повиточувала; наточила маку пудів сім. – Зривай тепер усе, що твоє, складай у купи і їж. А він їсть цурпалки із маку. – Дай мені, бабо, покуштувати, чи твоє добріше, чи моє? – Не видумуй, – каже, – а їж оті цурпалки. Як я тобі дам, коли мачина маленька, а у тебе рот здоровий? Перезимували оп’ять. Він їсть цурпалки, а баба мак. На третю весну баба й каже: – Чи ще будемо сіяти, чи годі сіяти? – Хай би ти, проклята баба, сказилася! Ти так мене захарчувала, що я й ногами не можу ходити. – Так ти у мене вже й не хочеш жити? – Ні, не хочу. – А як же ми розпрощаємося? Вивчи, – каже, – мене пісеньки хоч одної. Став він співати: – Був собі чорт, та ні до тієї стіни не притулиться, ні до тієї, та притулився до баби. Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплі, а другу – маковими цурпалками, так він захляв, не може й ногами ходити. Отак його баба вшанувала. Будь ти, бабо, проклята однині і довіку. Тепер я вже не пристану до баби, бо баба хитріша од мене. Поняла ти, що я тобі і пісню співав і так розказав? – Поняла, – каже. – Ну, заспівай же і ти мені хоч однієї, поганенької, так тоді і розпрощаємось. – Я, – каже, – так не заспіваю, а перекидайся чортом, я сяду на тебе, ти й неси мене, куди знаєш, а я буду співати, а ти учись! Перекинувся він чортом. Вона сіла на його, узялася за шерсть, поніс він її у ліси, кущі, де терни, глоди… Хоче й кончить, а вона держиться і усе співає: – Трайда-райда, трайда-райда… Як узяв він носити, так на йому уже і шерсті мало, а баба ціла та усе співає пісні. – Чи ти, проклята бабо, переспіваєш їх усі? – Та, – каже, – ще й половини не переспівала. – Будь ласка, бабо, годі мені тебе носити. Пусти мене! – Ні, – каже, – носи, поки не переспіваю всі пісні. – Та, проклята бабо, буде. Ось тобі мішок карбованців, тільки, – каже, – мене одпусти. Не хочу я твоїх і пісень. – Бери ти оті гроші! І одвези мене додому із грішми, так я тоді тебе одпущу. Забіг він у пекло, у болотяну, де чорти самі живуть, узяв мішок грошей і потаскав бабу додому. – Ну, вставай, проклята бабо, оце твій дім, оце твої гроші. Пусти мене тільки. – Неси мене у мою хату… Він і вніс її у хату. Як скинув гроші, тоді баба і встала з нього. – Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!Брат-бідняк і брат-багач
Було два брати, один багач, а другий бідний. У бідного було багато дітей, і він не мав їх чим годувати. Пішов він до багатого брата і каже: – Позич мені пуд муки, бо нема чим дітей годувати. А багач каже: – Дай вийму тобі око, то дам пуд муки. Не було що робити бідному. Вийняв йому багач око і дав пуд муки. Нагодував бідний брат дітей. Але мука скоро кінчилася, і він подумав: «Піду ще раз до брата. Може, подобріє і дасть мені ще муки». – Брате, дай мені ще муки. Хоч пуд. – Ні, не дам. Я б тобі позичив, але чим ти віддаси? Давай вийму тобі ще й друге око, то дам пуд муки. Віддав бідняк і друге око. Та взяв пуд муки, і повів його багатий- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (90) »
Последние комментарии
12 часов 57 минут назад
12 часов 57 минут назад
18 часов 16 минут назад
21 часов 58 минут назад
22 часов 18 минут назад
23 часов 13 минут назад