Літературні шаржі [Остап Вишня] (fb2) читать постранично

Остап Вишня

Літературні шаржі

(Пародії на твори українських письменників 1920-х років).

Микола Хвильовий. СИНЯ ТРЯСОВИНА

Розділ перший

Трясовина — це глухо…*^[1] Невиразно це: трясовина…

А от трясця — це яскраво. Підкидає… Парить… Корчить… І очі червоні, і губи червоні, і перси червоні, а язик білий… (Язик — мова — нація — пригноблення — визволення)…

Визволення — народ!..

Ех, народе!

Вставай же, народе, їдять тебе мухи з комарями!.. А трясовина — це глухо… А ми її — Трясовина…

Вина… вино… виноград… Чавлять… Сік… Кров… Революція…

Трах-та-тах! Трах-та-тах!…Червоними загравами світало… Дніло…

І йшов день, і відходив день…

День відходив (відхідник — нужник — Термінологічна комісія Міністерства Шляхів гетьмана Скоропадського). Це так, між іншим. А далі от про що…

Під тьмяним небом, де гарячими списами сонце брук проткнуло, великим містом виприщило шмат чорноземлі. Але про місто потім. А тепер говорю про будинки… Будинки…

Будинки — одноповерховий, двоповерховий, триповерховий, чотириповерховий, п'ятиповерховий і ще «ховий» і «ховий»…

Ліворуч будинок, праворуч будинок, а поміж ними вулиця поплазувала… Поміж ними… Ех, знаєте:

Поміж тими крутими горами*

Сходила зоря.

З улиці двері… В кожний будинок двері…

А в цей будинок чотири входи-виходи… Вихід з квартири, квартира 4 кімнати (наперед! — я з чорного ходу!)…

В квартирі, де Хая, не де Карло Іванович, ліжко. Під ліжком горщик (порожній — Карло Іванович уже виніс).

Горщик — генерал (імперіалістична бойня)… На ліжку Хая… А от припустім:

В ліжку блощиці. Темно-рожеві блощиці. (Єсть такі — повні крові, повні свербіння, знаєте, коли спиш, може, в степу, може, в клуні на соломі, може, не знаю)…

Так на ліжку Хая…

Біля вікна Карло Іванович.

Хая — жінка…

Чому жінка?..

Може, в тому, що в неї таз ширший, може, через щось інше.

А Карло Іванович чоловік (штани)…

— Дєтошька! (Це Карло Іванович)… Я не маху… Мі сєфєрні люді, мі хальодні люді. Я не маху… Я січас не маху!

— Ти мусиш!.. Зараз мусиш… Ти знаєш — мені терпіти не можна: у мене жіноча хвороба… (Це Хая).

— Дєтошька! Я вже не маху. Мі сєвєрні люді…

— Сволооч!

Зойкнула й розпанахала начетверо давно не латані панталони… (Це Хая).

Шкода панталон. (Це я).

Ага!

Ще, пак, забув сказати.

Хая — відповідальна…

Карло Іванович — відповідальний!

Хая — пісяє.

Карло Іванович носить, — обидва відповідальні…

Розділ другий

де я вже писатиму про щось, мабуть, інше (ще й сам не знаю, про що саме)

Ех і зазирніть же в глибінь віків!..

Сива-сива старовина. Глибока…

Зазирніть…

А може, не треба?

Все їдно нічого не побачите…

Там Грушкіна…

А з нею Пекельний…

Пекельний — Грушкіна.

Вона ніби його жінка, а він ніби її чоловік…

— А може, навпаки?

— Може… Не знаю — не бачив.

Маленька справка:

Хая — руда.

Грушкіна — чорнява.

Іще маленька справка:

Карло Іванович — з борідкою.

Пекельний — без борідки…

Іще третя справка:

Ні, мабуть, буде й двох…

… Грушкіна бігає по кімнаті й нервово стукає підборами. А може, то не вона стукає. Може, то покрівлю латають… Стара-стара покрівля, як той дід, що я його десь бачив…

А що я ще бачив…

… Бачив ще. молоде, струнке дерево…

Осінь…

І листя на тім дереві червінькове…

Ех, та й люблю ж я нашу червінькову революцію! —

… Повстання!

… Повстання!

… Повстання!

Вітер рвучкий баским конем полем скаче, жита клонить, порох носить і кричить:

— Повстання!

Хвилі білими зубами береги морські шматують…

Ви коли-небудь були в бурю на морі?

Не були?

І я не був…

Не був іще я в Африці, в Америці, на Гібралтарі…

І в Алжірі не був…

Розділ третій

Ви кажете, що я — не на тему.

Почав про трясовину…

Ах, любі товариші! Читачі мої милі… Дочитайте до кінця… Тоді все вам зрозуміло буде. Я ж творю!.. ви разом творите… Що ми витворим? Не знаю. Хай мене хрест уб'є, не знаю!..

Чому ви хочете, щоб я обов'язково про — «трясовину»? А от якраз у мене поперек засвербів… Ви коли-небудь творили!.. Ні… То-то бо й є!.. Творить, брати мої хороші, не каву з білою булкою пить… От творив про — «трясовину» і поперек і засвербів… Натхнення й переїхало на поперек…

А вам обов'язково «трясовину» подавай!

— Подавай! Подавай! Подавай! — кричить Хая шоферові…

Хая й Карло Іванович зібралися їхати в Крим!

Грушкіна й Пекельний — раніше виїхали…

А покоївка (у них була покоївка — спільна) прибирала за ними кімнати…

Коридором пробіг (конфетно, карамельно) Пєтушков!

Хая:

— Карло Іванович! У мене жіноча хвороба. Ти повинен це розуміти!

Карло Іванович:

— Ми сєфєрні люді… Ми