Літературні шаржі [Остап Вишня] (fb2) читать постранично, страница - 11

Остап Вишня подає далеко не етичні оцінки тих чи тих поетів, маючи на увазі стиль, тон і спрямованість ряду критичних праць В. Коряка.

Чупринка Григорій Оврамович (1879-1921) — український поет.

«Час» — у переджовтневі роки видавництво в Києві.

... помер не з хвороби, а з... розстрілу… — Тривалий час існувала думка про контрреволюційну діяльність Г. Чупринки і його розстріл за неї. Але це документально не підтверджується (Див.: М. Жулинський. «Григорій Чупринка» 11 Літ. Україна. 1988. 25 серп.).

Самійленко Володимир Іванович (1864-1925) —український поет. Не прийнявши Жовтневої соціалістичної революції, емігрував за кордон. В 1924 р. повернувся на Україну.

Філянський Микола Григорович (1873-1938) — український поет, прозаїк, критик, мистецтвознавець.

Лепкий Богдан Сильеестрович (1872-1941) —український поет, належав до угруповання декадентського спрямування «Молода муза», прозаїк, автор літературознавчих праць.

Революції не запримітив... — Автор пародії має на увазі спрощене ставлення В. Коряка до цього питання.

... прислужилися українській літературі, бо виїхали за Петлюрою па еміграцію... — Автор висловлює думку критика, напевно, про окремих письменників дожовтневої генерації, які, мовляв, прислужилися українській радянській літературі тим, що залишили її, «позбавили» своєї присутності.

Далі «стрибок» через прірву... І нова пролетарська література...» — Автор пародії має на увазі спрощення проблеми розвитку пролетарської літератури, нібито одділеної прірвою од письменства попереднього періоду.

Креше увесь час іскри... — Метафора: збірка лірики В. Еллана має назву «Удари молота і серця».

Кулик Іван Юліанович (1897-1941) — український радянський поет, прозаїк, державний діяч.

Йогансен Михайло (Майк) Гервасійович (1895-1937) — український радянський письменник, поет, прозаїк і літературознавець. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

М. Зеров. Воскресла (Початок української літератури). Твір в зібраннях творів письменника кінця 20-х — початку 30-х років.

Загул Дмитро Юрійович (1890-1941) — український радянський письменник, поет, перекладач, літературознавець. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Савченко Яків Григорович (1890-1937) — український радянський письменник, поет, критик. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892-1937) — український радянський поет, лідер футуристів. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Слісаренко Олекса Андрійович (1891-1937) —український радянський письменник, поет, прозаїк. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Поліщук — переписав. — Натяк на поспішність у творчій праці.

Зеров [...] дав кілька прекрасних перлин новітньої української поезії, написаних Гомером, Одіссеєм і іншими грецькими письменниками... — В жартівливо-образній формі мовиться про поезії М. Зерова на античні мотиви, зокрема «Одіссеї» древньогрецького легендарного поета Гомера; в цьому ж плані сприймається жартівливий вислів про поезії, нібито написані Одіссеєм, тобто — героєм згаданої поеми.

Бодлер Шарль (1821-1867) — французький поет, попередник французького символізму,

Юр. Меженко. Критичні замітки. Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки літературні», інших зібраннях кінця 20-х — початку 30-х років. Меженко Юрій Олексійович (справжнє прізвище — Іванов-Меженко, 1892-1969) — український радянський бібліограф, критик.

Я. Мамонтов. Коли народ уже визволивсь (Трагедія на 2 акти). — Твір надруковано в збірці «Вишневі усмішки літературні», інших зібраннях кінця 20-х — початку 30-х років. Мамонтов Яків Андрійович (1888-1940) — український радянський письменник, драматург, критик, мистецтвознавець.

Коли народ уже визволивсь — перефразована назва п'єси Я. Мамонтова «Коли народ визволяється» (1924), яку, власне, і взято в основу пародії.

1

Пояснення до речень, позначених зірочками (*), у розділі «Примітки».

(обратно)