Сніг у Флоренції [Ліна Костенко] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ДІЙОВІ ОСОБИ

Джованфранческо Рустичі (Старий)

Флорентієць

Двоє ченців

Брат Домінік

Три статуї святих у глибині саду

Дев’ять муз,

вони ж — в подобі карнавальних флорентійок,

вони ж — в подобі преціозних дам

Сублімований чортик

Маріелла


Дія відбувається в монастирі старовинного французького містечка Тур. XVI століття.


Завіса розсувається, як брама.

ДІЯ І

Глухий закуток монастирського саду. Камінний мур у заростях малини, у здичавілих нетрях бузини. Час надвечірній. Статуї святих біля стіни старого храму. Фрагмент високих риштувань і сходи, що ведуть на риштування — кудись туди, аж під ґотичний дах.


У центрі проста дерев’яна лава, на ній сидить похилений Старий.


З’являються, як тіні, два Ченці, один із фоліантом під пахвою. Але ми будем звати їх монахами, «чернець»-бо слово чорне і сумне, «монах» — товсте і значно веселіше.


Перший монах


Іди сюди. Тут затишок, дерева.

То, може, хоч тепер дограємо ту гру.


(Виймає шахи з тайничка оправи і, озираючись, відновлює позицію)


Тут був король. А тут ось королева.

Був хід конем. Я взяв твою туру.

Твій хід. Ходи.


Другий монах (кивнувши на Старого)


А той нас не угледить?

Чого він там сидить, насумрився, — дріма?

Абату донесе, абат нас не погладить.


Перший монах


Та він такий, що вже його нема.

Держись, ходжу. Ти що, мене кусати?


Другий монах


А ти ж як думав? Без ніяких фор.


Перший монах


Його привіз синьйор, такий носатий.

І заплатив. Нещедрий був синьйор.

За догляд, за тапчан, за монастирську юшку.

За місце у землі, бо він йому земляк.

Ну, прийняли. Дали якусь рядюжку.

То він тут сів у затінку й закляк.


Другий монах


Ото не пощастило чоловіку…

А що ж ти тут слона не захистив?


Перший монах


Та бий вже, бий.


Другий монах


Щоб так на схилку віку

із милості попасти в монастир!


Перший монах


Шах королю. Рятуй свою корону.

В Парижі траур, при дворі гризня.

Король умер. І, звісно, хто при ньому

був на коні, — посипались з коня.


Другий монах


То, може, це хтось із вельможних? Може,


(притишив голос)


це сам шу-шу тепер в такій нужді?


Перший монах


Та ні, він щось не схожий на вельможу.

А втім, хто зна, який він був тоді?


Другий монах


(про всяк випадок голосно)


Новий король, є чутка, справедливий!

Новий король є втілення чеснот!


Перший монах


Не говори до яблуні й до сливи.

Чого боїшся, ти ж не гугенот.


Другий монах


А чи не вухо підіслав душпастир?

Щось той старий і вчора тут різьбив.


Перший монах


Мабуть, в миру був непоганий майстер.

Це ж він мені ці шахи і зробив.


Диви, яка робота філігранна!

Які бундючні й пишні королі!

А пішаки — то вбитий, то поранений.

А кінь, ну й кінь! — без вершника в сідлі.


(Підносить до очей малесенькі фігурки)


А королева, страшно взять за талію!


Другий монах


Ти що їх держиш, наче комарів?


Перший монах


Так розтерзали бідну ту Італію.

Все ділять, ділять…


Другий монах


Тихше, ти здурів?


Перший монах


Все в барабани луплять на вербовку.

Їм люди що? Курчата для шулік.


Другий монах


Мовчи, дивись, бо за таку розмовку

щоб хто тебе за грати не упік.


Перший монах


Я хіба що, я навпаки. Я зроду.

Я мислі зав’язав на три вузли.

Я просто так, глас божий — глас народу.

При тому королі то й зв’язаних везли.


Другий монах


Мовчи.


Перший монах


Мовчу. Що я сказав такого?

Ти що, не чув подібних таємниць?


Другий монах


Франціск Ассізький промовляв до птиць.

І до вовків. А більше ні до кого.


(Посутеніло. Пролетів кажан. Монах зіщулився, провів його очима.

А інший, яблуко зірвавши над собою, ще надзелень, із хрускотом гризнув)


Перший монах


Ух, кисле!


Другий монах


Певно, те було солодше.


Перший монах


А скільки раз Адам його вкусив?


Другий монах


Не їж із гілки, подивися, от же

учора вітер спілих натрусив.


Перший монах


А важко жити в світі чоловіку.

Куди не глянеш, все якийсь запрет.

Ото вже як пішло із первовіку,

то так уже на всі віки вперед.

Хоч би й ця гра. Ну чим вона безбожна?

Ось коник білий, коник вороний.


Другий монах


Ти не ропщи. Не можна, то й не можна.

Сам кардинал цю гру заборонив.


Перший монах


Але за віщо?! Чим вона погана?

У шахи ж грали, не якийсь Амур, —

король Альфонс, аптекар Даміано,

раввин Бен-Езра і кривий Тимур.


Другий монах


Це гра персидська, там немає бога.

Ії придумав мусульманський шейх.