На краю Ойкумени [Іван Єфремов] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

чоловік в старанно випрасуваному чорному костюмі. Побачивши, що сторожиха встала з місця і шанобливо привіталася, дівчина безпомилково догадалася, що цей чоловік тут якесь начальство. Вона тихенько підштовхнула свого супутника, але той уже йшов назустріч незнайомцеві і, виструнчившись по-військовому, почав:

— Дозвольте запитати?

— Дозволяю. Що вас цікавить? — сказав учений, І його спокійні очі короткозоро примружилися, розглядаючи молодих людей.

Юнак пояснив, що саме їх цікавить. Вчений посміхнувся.

— У вас смак непоганий, молодий чоловіче! — схвально вигукнув він. — Ви натрапили на одну з найцікавіших речей нашого музею! Зображення на камені ви добре роздивилися? Ні? Дрібно? А навіщо ж тут цей пристрій? Дивіться! — Вчений взявся за дерев'яну рамку, прикріплену на верхньому зрізі вітрини, опустив її. Якраз проти каменя стало велике збільшувальне скло. Клацнув вимикач, яскраве світло залило поверхню каменя. Зацікавлені ще більше, юнак а дівчина зазирнули в скло. Вирізьблені на камені фігури, збільшившись, стали наче живими. З одного краю прозорої блакитнозеленої пластинки тонкими скупими лініями була зображена фігурка голої дівчини, що стояла з піднесеною до щоки правою рукою. Завитки густого кучерявого волосся лягали на накреслену чіткою дугою округлість плеча. Обличчя, зроблене особливо старанно, ніби кидало вперед свою красу в гордому повороті.

Решту поверхні каменя займали три чоловічих фігури, що обнялися; вони виконані ще з більшою майстерністю, ніж зображення дівчини.

Стрункі, мускулисті тіла завмерли в момент руху. Повороти тіл були дужі, різкі і разом з тим граціозно стримані. В центрі могутній чоловік, вищий від тих, що стояли по обидва боки, широко розкинув руки на їхні плечі. Ці двоє, озброєні списами, стояли з уважно схиленими головами. В їх позах була напружена пильність могутніх воїнів, готових з певністю відбити будь-якого ворога.

Три маленькі фігурки були виконані з великою майстерністю. Ідея—братерство, дружба і спільна боротьба— була втілена в них з надзвичайною силою.

Чарівність прозорого і світлого каменя, що був одночасно і фоном і матеріалом, посилював красу твору. Теплий вологий відблиск, який, здавалося, йшов звідкись з глибини холодної прозорості каменя, надавав тілам трьох людей, що обнялися, золотистої веселості сонячного світла…

Під фігурами і на гладенькому зламі нижнього краю можна було помітити нерівно і наспіх надряпані незрозумілі знаки.

— Надивилися? Бачу, що вас захопило! — Голос ученого примусив здригнутися обох молодих людей. — Добре. Хочете, трохи розповім вам про камінь? Цей камінь — одна із загадок, які зустрічаються нам іноді в історичних документах далекої давнини. В чому загадка? Слухайте по порядку. Це — берил,[1] мінерал не з дуже рідкісних. Але такі блакитнозелені справжнісінькі берили — дуже рідкісні. В усьому світі їх знаходять тільки на півдні Африки. Раз. Тепер, на камені вирізано гему, — такі речі любили робити за часів розквіту старогрецького мистецтва І Елладі. Але берил — камінь дуже твердий. Щоб вирізьбити на ньому зображення з такою майстерністю, треба різати тільки алмазами, а в еллінських майстрів їх не було. Два. Далі, з трьох чоловічих фігур середня, безперечно, зображає негра, права — елліна, а ліва — якогось чоловіка з інших середземноморських народів: може, крітянина або етруска. І, нарешті, за технікою зображення людського тіла, гему треба б віднести до епохи розквіту Еллади. Разом з тим цілий ряд особливостей вказує на час, значно раніший. Я вже не кажу про те, що списи, зображені тут, мають зовсім особливу, не властиву ні Елладі, ні Єгипту форму… Ціла низка суперечливих, несмісних одна з одною вказівок… але гема все-таки існує,— ось вона…

Вчений помовчав, потім заговорив так само уривчасто: — Є ще багато історичних загадок. Всі вони говорять одне: мало, мало ми знаємо. Погано уявляємо життя за далекої давнини. Наприклад, тут у нас в золотій кладовій серед скіфських виробів одна золота пряжка. Їй дві тисячі шістсот років, а на ній зображений викопний шаблезубий тигр[2] з усіма подробицями. Так. А палеонтологи вам скажуть, що цей тигр вимер триста тисяч років тому… Ха!.. В єгипетських пірамідах ви побачите фрески, де з разючою точністю намальовано всі породи звірів, що жили в Єгипті. Серед них — невідомий звір, величезного розміру, схожий на гігантську гієну, — такого не знали ні в Єгипті, ні в усій Африці. Або в Каїрському музеї є статуя дівчини, знайдена в руїнах міста Ахетатона, в Єгипті, збудованого в XIV столітті до нашої ери, — зовсім не єгиптянка, та й робота зовсім не єгипетська — ніби з іншого світу. Мої колеги вам відразу пояснять, коротко — с-ти-лі-за-ція, — жартівливо розтягнув слово учений. — А я завжди в таких випадках пригадую одну історію. В тих самих єгипетських фресках часто зустрічалась одна рибка. Невеличка, нічим особливим не відзначалася. Але намальована завжди