Санчата [Ярослав Михайлович Стельмах] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
Ярослав Стельмах Санчата
Спускалися ми з Митьком на санчатах. Уже всі розійшлись, а ми собі катаємось. Нарешті вирішили йти додому. Дивимось - дядечко з паличкою до нас прямує. Мені, - каже, - хлопчики, незручно дуже, але взув я старі черевики, а вони ковзкі. Боюсь, не піднімуся нагору, впаду. Мені дуже незручно, - повторює, - але чи не змогли б ви мене на гору оцю підвезти? Йому, мабуть, теж додому потрібно було, як і нам. Ми трохи розгубились - нас дорослі катали на санчатах, це правда, а от ми їх ніколи. Я і кажу: - Звичайно, можемо! Сідайте, будь ласка. От веземо дядечка, а він іще ззаду паличкою своєю підштовхує. Тільки виїхали - тіточка якась біжить. - Що, - кричить, - зламав? А ми їй: - Та ні! Він хоч і важкий, але санчата теж міцні, будь-кого витримають. Так що ви не хвилюйтеся, не зламав. Дядечко засміявсь і до тіточки: - Нічого я не зламав. Просто слизько дуже, от я і попросив хлоп’ят підвезти. Тут і ми зрозуміли, що вона зовсім не про санчата питала. Тіточка взяла його під руку, і вони пішли. «Спасибі» сказали. А ми думаємо: «Раз на гору вже зайшли, то ще раз спустимось». Спустилися. Стоїмо, чекаємо - може, ще когось підвезти потрібно. Довго чекали - ніхто не просить. Бачимо - бабуся йде. Ми до неї. - Чи не треба вас на гору підвезти? А вона ступнула назад і каже: - Ви вже краще самі катайтесь, а то ще завезете на гору, а там відпустите. Чи то вона так пожартувала - незрозуміло. Ми тоді ще раз з’їхали. Вже стемніло, а нікого так і нема. Ми й пішли собі додому. «Нічого. - думаємо, - завтра теж прийдемо кататися. От тоді, може, кого-небудь і підвеземо!»Ярослав Стельмах Санько-брехун
Санько не був цілий тиждень у школі. А потім приходить. Ми його питаємо: - Чого ти в школу цілий тиждень не ходив? - А мені гланди вирізали. - А як це? - А от так - були в мене гланди, а зараз нема! - і рота відкрив. - Бачите? Ми всі подивилися, але нічого не побачили. Нічого ми не бачимо! - Звичайно, не бачите, бо їх уже нема. Ось тут, - і пальцем у роті щось показує. - Так ти ж палець вийми, не видно нічого! - Хоч і вийму, так усе одно не побачите, бо їх уже вирізали. Я тоді теж палець у рот засунув і кажу: - І в мене нема. Не треба нічого і вирізати. А він: - Гланди у всіх є! Я тоді Митьку в рот подививсь і Наталці, але й у них нічого не побачив. - Нема, - кажу, - ні в кого гланд. Що ти нам голови морочиш! - Нема, - Санько говорить, - значить, ви всі ненормальні. А в усіх нормальних людей гланди є! Так ми йому і не повірили. Але чого ж він цілий тиждень у школу не ходив? Незрозуміло!- 1
Последние комментарии
5 часов 58 минут назад
11 часов 2 минут назад
18 часов 51 минут назад
21 часов 21 минут назад
21 часов 29 минут назад
2 дней 8 часов назад