Українські народні казки [Украинский фольклор] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (71) »
Українські народні казки
Зміст
1 Ох! 2 Цап та баран 3 Дерево до неба 4 Кобиляча голова 5 Коза-дереза 6 Телесик 7 Про сімох братів-гайворонів і їх сестру 8 Про вірного товариша 9 Убогий та багатий 10 Про злидні 11 Троє братів і песиголовець 12 Розум та щастя 13 Дівчина-тростинка 14 Іван-побиван 15 Молодильна вода 16 Як соловейко чоловіка розуму навчив 17 Котигорошко 18 Як дядько чорта дурив і діжку грошей від нього 19 Колобок 20 Про жар-птицю та вовка 21 Мудрий Іванко 22 Дурень та чарівна сопілка 23 Пан Коцький 24 Названий батько 25 Похорон 26 Калиточка 27 Чорт-змій і запродані діти 28 Як заєць ошукав ведмедя 29 Лисичка-сестричка і вовк-панібрат 30 Звірі під пануванням лева 31 Сірко 32 Казка про билинку і горобця 33 Бідний чоловік і смерть 34 Про гору, що верхом сягала неба 35 Кирило кожум’яка 36 Калинова сопілка 37 Казка про Івана-богатиря 38 Дід, баба і вовк-співак 39 Рукавичка 40 Яйце-райцеОх!
Колись-то давно, не з моєї пам’яті, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий як треба: таке ледащо той одинчик, що господи! Нізащо і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та просцем пересипається. Уже йому, може, годів з двадцять, а він усе без штанців на печі сидить — ніколи й не злазить; як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться… Батько й мати журяться: — Що нам з тобою, сину, робить? Чужі діти своїм батькам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб переводиш! Так йому не до того; сидить та просцем пересипається… Журились-журились батько з матір’ю, а далі мати й каже: — Що ти таки, старий, думаєш з ним, що вже він зросту дійшов, а така недотепа — нічого робить не вміє? Ти б його куди оддав, куди найняв, то, може б, його чужі люди чому вивчили. Порадились, батько і оддав його у кравці вчитись. От він там побув день зо три та й утік; заліз на піч — знов просцем пересипається. Батько його побив добре, вилаяв, оддав до шевця шевству вчитись. Так він і звідтіля втік. Батько знов його побив і оддав ковальству вчитись. Так і там не побув довго — втік. Батько бідкається — що робить? — Поведу, — каже, — вражого сина ледащо у інше царство; де найму, то найму, може, він відтіля не втече. — Взяв його і повів. Йдуть та йдуть, чи довго, чи недовго, аж увійшли у такий темний ліс, що тільки небо та земля. Увіходять у ліс, притомилися трохи; а там над стежкою стоїть обгорілий пеньок; батько й каже: — Притомився я, сяду, одпочину трохи. От сідає на пеньок та: — Ох! Як же я втомився! — каже. Тільки це сказав, аж з того пенька — де не взявся — вилазить такий маленький дідок, сам зморщений, а борода зелена аж по коліна. — Що тобі,— пита, — чоловіче, треба од мене? Чоловік здивувався: де воно таке диво взялося? Та й каже йому: — Хіба я тебе кликав? Одчепись! — Як же не кликав, — каже дідок, — коли кликав! — Хто ж ти такий? — пита чоловік. — Я, — каже дідок, — лісовий цар Ох. Чого ти мене кликав? — Та цур тобі, я тебе і не думав кликать! — каже чоловік. — Ні, кликав, ти сказав: Ох! — Та то я втомився, — каже чоловік, — та й сказав: ох! — Куди ж ти йдеш? — пита Ох. — Світ за очі! — каже чоловік. — Веду оцю дитину наймать, може, його чужі люди навчать розуму, бо у себе дома що найму, то й утече. — Найми, — каже Ох, — у мене, я його навчу. Тільки з такою умовою: як вибуде рік та прийдеш за ним, то коли пізнаєш його — бери, а не впізнаєш — ще рік служитиме у мене! — Добре, — каже чоловік. От ударили по руках, запили- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (71) »
Последние комментарии
3 часов 21 минут назад
3 часов 31 минут назад
3 часов 36 минут назад
3 часов 57 минут назад
4 часов 5 минут назад
4 часов 27 минут назад