Пошились у дурні [Марко Лукич Кропивницький] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
[Оглавление]
ЛИЦЕДІЇ:
Максим Кукса, багатий міщанин, мірошник, удовець. Оришка, старша його дочка, літ 19. Степан Дранко, багатий міщанин, коваль, удовець. Горпина, старша його дочка, літ 18. Антон, наймит Куксів, молодий парубок. Василь, наймит Дранка, молодий парубок. Скакунець, волосний писар. Ничипір, захожий чоловік, літ 30. Гості і народ.Діється в містечку.
ДІЯ ПЕРША
На кону з обох боків плетені тини, з-за котрих виглядають хати, повітки, амбари, хліви, комори і інше. Під тинами лави. З лівого боку господа Кукси, з правого - Дранка. За господою Кукси видко водяного млина, за господою Дранка - кузню.ЯВА 1
З млина виходить Кукса і Антон. Кукса.
ЯВА 2
Ті ж і Василь (виходить з кузні). Антон. Ну? Василь. Ні ну, ні тпру! Антон. Погано пан пише! Ну, а я свого огаря трохи гнуздаю! Ось-ось скоро й цурку надіну на губу! Василь. А знаєш, братухо, що я дещо придумав? Антон. Кажи що! Василь. Коли вже діло доходить до нікуди, то треба на хитрощі пускатись! Антон. Я це давно знав і так і роблю! Бо в світі на гроші та на господарські достатки більш бідних людей, ніж багатих, а що на розум бідних, то ще більш. І ті люди, що живуть в достатках, здебільшого мають дивну натуру: вони не можуть ступить і одного ступеня без поводиря, а інші то ще й гніваються, чом їх за ніс не водять!.. Василь. Як же це так? Я й не розберу!.. Антон. А ось розміркуй! Наприклад, от скажу про мого хазяїна: коли б я не запевнив його у тім, що ненавидю бабського роду, чи він дав би мені під пригляд своїх дочок? Василь. Ай справді! Антон. Перш він боявся вийти за подвір'я, мучився, сердешний, не спав спокійно, не їв, не пив… Все йому здавалось, що його дочки за хлопцями бігають… А тепер він пішов собі до людей безпечно. Стало бить, я водю його за ніс йому ж на користь! Василь. Ну, та й хитрий же ти! Антон. Та й ти ж на хитрощі пускаєшся? Василь. Моїми хитрощами я тільки себе дурю! Скажу тобі, братухо, що без Горпини мені краще в ополонку головою!.. Антон. От ще що вигадав! Нехай накладають на себе руки ті, за котрими є кому жалкувати; а наш брат, бідолаха, загине не своєю смертію, то скажуть: "Туди йому й дорога, ледацюзі!" Я теж кохаю Оришку, а що ж ти вдієш? Треба хитрувати: не можна через тин - лізь попід тин!.. Василь. Ти мені щодня одне й те ж кажеш. Кажу тобі, що мені не ждеться!.. Ні, я рішив! Оце я зараз несу роботу в містечко та забіжу до писаря, він мені родак, і щось-то вже він мені та порадить! Я чув, що мій хазяїн не сьогодні-завтра дожида жениха з города, хтось-то має приїхати сватати Горпину!.. Антон. І мій натяка частенько про якогось жениха, теж з города. Василь. Піду упаду прямо писареві в ноги, нехай визволя обох нас!.. Антон. Яким побитом? Василь. Про те вже він знає. (Пішов). Антон. А може, й справді писар що-небудь придума? Чув я, що писарі на ці штуки великі майстри. Що ж це Оришка й досі не виходить? Сказала ж: "Як тільки батько з двору, то зараз і вибіжу!" (Побачив Оришку). Іди, Оришко, не бійся! Батько ондечки, вже ледве манячить. Пішов по людях гроші правити за переміл, то, може, там і геть-то загостюється…
ЯВА З
Оришка і Антон. Оришка. Ох, я так вся і тремтю! Антон. Бог зна, чого ти лякаєшся! Оришка. Де ж пак! Нещаслива наша доленька, що й побалакати не доведеться до ладу… Антон. Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці. Оришка. Ох, горенько тяжке! "Віддам,- кажуть,- тебе хоч за старого та беззубого, аби б за грошовитого!" Антон. То-то ж бо й є! Що не кажи, а велике діло гроші! А ти послухай батька, покорись йому та йди хоч за чорта лисого! Оришка. Бог з тобою, Антоне, як це ти говориш? Ти гніваєшся за щось на мене? І через те так кривдиш мене? Чи я ж тобі у чім зрадила? Антон. А то ж і ні? На глум я тобі здався, чи як? Он і вчора цілісіньку ніч виходив по леваді, а ти й не прийшла!.. А я ходю, як дурний… Мало не до світа блукав та виспівував! (Помовчав). Ну, Оришко, що ж, на думалась ти про те, що я тобі казав? Оришка. Скажу прямо батькові: віддайте мене за Антона! Антон. Коли ж то буде? Оришка. Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті... Антон. Це буде якраз на маненького Юрія, як рак свисне! Оришка. Вони інколи бувають таки дуже добрі! Антон. На Миколи та й ніколи! Оришка. Я скажу їм прямо, що не переживу розлучення з тобою! Антон. Переживеш! Оришка.
ЯВА 4
Кукса виходить засмучений і сіда на лаві. Кукса. Втомився! Не так від ходи, як від тих думок, від того клопоту! Куди не піду, так думка ноги й поверта додому. (Співа).
ЯВА 5
Кукса і Дранко. Дранко (кричить у себе на дворі). І слухати не хочу! Знаю, які печериці підеш збирати! Сиди мені в хаті, як пришита! Що?.. Ну, ну, ти в мене поговориш! Що? Підеш-таки? То й не вертайся до двору! Кукса. Чого то мій сусіда так розлютувався? Дранко (виходить). Це кара господева! Ні вдень ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кукса. Добридень вам, сусіде! Дранко. Ні, вже, мабуть, мені доки й світ сонця - доброго дня не бачити! Кукса. А що там таке трапилось? Дранко. Відчепіться ви від мене! Раз поз раз липнете до мене, мов смола до підіска; щодня лізете мені в вічі з своїми питаннями, як пил з вугілля?.. Здається, добре вже знаєте мій клопіт! Кукса. А, то ви все про теє? Дранко. Та вже ж не про онеє! Он у вас від п'ятьох клопоту того повен міх, аж голова облізла, а в мене їх аж сім… Я вже не раз кажу, що краще б мені кувадло надесятеро тріснуло, ніж отака щоденна гартівля! Кукса. Та хай би мені щодня потоки трощило в цурки, опуст засмоктувало! Дранко. Та що вам? Кукса. Як що? От тобі й здрастуйте! Дранко. У вас же їх тільки п'ять! Кукса. Але ж і п'ять… Дранко. Але ж не сім… Кукса. Але ж і п'ять, кажу! Дранко. Але ж і не сім, кажу! Гапка, Пріська, Горпина, Хотина, Секлета, Ялина, ще й Хівря! Кукса. Оришка, Палажка, Оксана, Тетяна, ще й Ївга… Воно конешне!.. Дранко. То-то ж бо й є! Ціла вармія! Кукса. Цілий шкадрон! Та адже ж, кажу, і п'ять в рощот треба взять! Дранко. Але ж, кажу, й сім по бублику всім… Хоч візьми забирай на віз, притягни рублем та й вези на торг! Отакого жигала достань у печінки! Кукса. У голові неначе у десятеро ступ товче! Дранко. Нехай би товкло, чорт його побери; а тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!.. Кукса. Чи не хочете понюхать свіженької? (Підносить тавлинку). Дранко. Добре! Вже я чхаю і без табаки. (нюха). Я ж кажу: нехай би була одна! Кукса. Ну й дві ще нічого! Дранко. Та воно й три невелика ще печаль! Кукса. Ще й три сяк-так! Дранко. То ж не сім? Кукса. Або ж і не п'ять? Дранко. Але ж не… Атчхи! (Чхає). Кукса. На здоров'ячко! Дранко. Дякую! Міцна табака!.. У кого купували? Кукса. У Свирида. Дранко. У того, що чотирьох дочок має? Сердега, певно, нарочито робе таку міцну табаку, щоб занюхать своє горе… Кукса. Еге ж. З кришталем. Кришталь з розбитих стаканів товче та підмішує у табаку, щоб… щоб… щоб щипало у носі! Бо так, каже, вже не берьоть… Дранко. До всього добирають скуства! Кукса. А так… Світ уперед іде… Дранко. А що, як нове веретено? Кукса. Черкає потроху. Дранко. Черкає? Кукса. Еге, черкає! Я вже інколи думаю собі: чи не стоять наші хати на такім грунті, що він такий плодючий на той баб'ячий рід? З Дранкового двору чутно гавкання. Дранко (хутко підбіга до свого тину і загляда у двір). Собаки загризлись! Он вже Василь повернувся. (Гука). Іди ж, іди до кузні, нічого там переморгуватись! Кукса. А він хіба туди? Дранко. Ні, тепер вже не помічаю, а перш трохи стріляв… Тільки моя Горпина до нього… Кукса. Горить? Дранко. Аж пашить. Кукса. Отак моя Оришка до Антона, тільки що Антон не таківський… Дранко. Не вірте! Кукса. Ненавидить бабів! Дранко. А я вам кажу: не вірте! От за Василя, то голову покладу під кувадло! Як тільки котра з дівчат навернеться до кузні, то він зараз розігріє жигало та так у вічі й штрика! Кукса. Не вірте! Дранко. Розказуйте! Кукса. Не вірте, кажу вам! Дранко. Говоріть собі! Кукса. Ох-хо-хо! Так за що ж, за що ж на мою голову звалилось таке горе? Воно, мов на пшоно, потовкло мою душу, мов на крупчатку, подерло моє серце! Дранко. Нехай би там дерло, то пусте діло!.. А тут мов обценьками здавило тебе і ріже тобі душу, як крицю тупий терпуг!.. Кукса (співа).
ЯВА 6
Оришка виходить усміхаючись. Оришка. Ну, та й не хитрий же Антон? Як достомітно удає з себе сердитого, ніби й справді ненавидить мене… А вже як він мене любе, як кохає, то й не знаю, чи зможе який інший парубок кохати так дівку! І цілує, і пригортає, і щебече!.. І так же то любо тоді стане на серцеві та весело! (Співи).
ЯВА 7
Дранко і Горпина. Горпина (ідучи через кін). Я ж вам кажу, що зараз вернусь! Дранко. А я тобі кажу: вернись! Вернись зараз мені, бо ноги поперебиваю! Горпина. А я вам кажу: не вернусь-таки. (Пішла) Дранко. Ах ти ж анахтема! (Кидає вслід їй палицю і попади в Скакунця).
ЯВА 8
Дранко і Скакунець. Скакунець (підняв палку). Ну що ж, як оцей документ та представлю я до особи мирового судді? Дранко. Вибачайте, то я ненароком! Скакунець. Що мені з вашого "вибачайте"? Ви моїй особі могли оцією особой ноги поперебивать. Дранко. Вибачайте, будь ласка! Скакунець. Знов "вибачайте"! Чудний народ! Дранко. А чого ж вам ще? Скакунець. Не доводя до особи мирового судді, предлагаю вашій особі заплатить моїй особі руб серебра. На це вам даю строку три дні. Це одна стаття. А другий параграф: маю до вас листа з города. Дранко. Листа? Давайте мерщій! (Убік). Певно, від Лахтійона Хведоровича з города! Може, про що цікаве пише? Скакунець (гука в двір Кукси). А хто там є живий? Скажіть хазяїнові, що маю до нього лист з города!
ЯВА 9
Кукса хутко виходить з млина. Кукса. Кажете, листа до мене принесли? (Убік). Певно, хтось з приятелів чи не жениха рає?.. Дранко. Давайте ж мерщій, бо мені ніколи! Писар. Ніколи не треба хапатись! Хто хапається, той тільки діло псує, так і в псалтирі показано: хто спішить, той людей смішить… Так-то, приятелі мої любенії і милостиві государі. Кукса. Пожалуйста, мерщій давайте! Писар. Що? Кукса. Та лист же! Писар. Який? Дранко. А, які-бо ви! Тут повна голова клопоту!.. Кукса. Аж гуде в голові, як у млині, від того клопоту… Писар. Слухайте сюди, я вам розкажу одну причту. Їхав один чоловік через вузенький місток, а йому назустріч полупанок. "Звертай!" - кричить полупанок. Той мовчить. "Звертай!" - кричить удруге. Той таки мовчить. Полупанок баче, що неперевага, вже промовив стиха: "Будь ласка, зверни, чоловіче добрий". А чоловік тоді і одмовив: "А де ж ваше здрастуйте?.." Кукса і Дранко. Хіба ж ми з вами не здрастувались? Писар. По справці оказується, що ні! Дранко (простяга руку). То здрастуйте! Кукса (тож). Моє поштеніє! Писар (стиска руки). Доброго здоров'ячка! Як ви собі поживаєте? Дранко. Та так, поманеньку! Кукса. Полегеньку: то скоком, то боком! Писар. Ну, слава богу! Що ж у вас тут нового? Дранко і Кукса. О, вже знов почали! Та мерщій-бо!.. Писар. Чого це ви до мене прилипаєте? Дранко і Кукса. Та де ж листи? Писар. Листи? Листи там, де їм слід бути,- на дереві! Дранко. Та ні, листи ті, письма? Кукса. Те, що чорнилом по бумазі… Писар. А, письма? У волості! Дранко. То так би й казали зразу! (До Кукси). Побіжимо, сусіде? Кукса. А що ж, пошкунделяємо. Писар. Волость замкнена. Дранко і Кукса. А в кого ж ключ? Писар. У кого належить йому по закону бути. Закон показує: "Печать у старшини, бляха у соцького, книга у зборщика, а ключ у писаря!" Писар єсть ключ до всяких ділов!.. Дранко і Кукса. Так одімкніть! Писар. Одімкнуть не штука, коли б не заржавів… Дранко. Лоєм помастіть… Кукса. Або олинавтом… Писар. Не безпокойтесь! Я всі свої арихметики і без вас понімаю! Дранко і Кукса. Ну? Писар. Не нукайте, не повезе… А як засіпаєте, то ще й хвицать почне! Дранко і Кукса. Морока з вами - та й годі! Писар. Скажіть мені, любезнійші мої приятелі і милостиві государі: як ви збираєтесь куди їхать, чи ви годуєте коней? Дранко. Хто ж цього не зна? Кукса. Не погодувавши, не поїдеш! Писар. І оброку даєте? Дранко. Як не даси вівса, не побіжать! Кукса. Що й казать, з двору не рушать, пристануть. Писар. Стало бить, їхати: тпру? Дранко і Кукса. А так, так: тпру! Писар. От вам і вся політика! Розумно вам? Дранко і Кукса. Ні! Писар. Так слухайте ж, я вам розтовкую усе по пунктах і по параграфах:
ЯВА 10
Дранко і писар. Дранко (балака сам з собою). Я таки зразу догадався, що це від Лахтійона Хведоровича. Піп до мене дуже прихильний, то він мені їх завтра або сьогодні звінчає! Паламар каже, що можна хоч і сьогодні звінчати, аби документи були чистоплотні! (До писаря). А, ви ще тут? Писар. Дожидаю од вас резолюції нащот рубля серебра. Дранко. А, які-бо ви! Отже я добріший від вас. Писар. Любопитственно. Дранко. Милості просю завтра до мене на весілля! Писар. Благодарю! (Убік). І тут діло закипа. Це одна статья, а за руб серебра три дні вам на розмишленіє. До свіданія! Дранко. Тільки ви сусідові ані словечка. Писар пішов. Сьогодні або завтра жених прибуде! Спасибі Лахтійонові Хведоровичеві! Пише, щоб я скоріш їх звінчав! Мотнусь оце зараз до попа!
ЯВА 11
Кукса і Дранко. Кукса (йдучи з свого двору і не бачачи Дранка, тихо приспівує і притопує).
ЯВА 12
Василь, Антон, потім Горпина і Оришка. Василь (регоче, хапаючись за боки). Бачив, бачив, Антоне, як наші хазяїни мало не подуріють з радощів? Антон. Від чого ж то? Василь. Послі, послі розкажу. От так штукерія буде!.. Антон. Ой, не радій заздалегідь! Одначе поки там що, а тепер наша воля! (Гука). Оришко! Мерщій сюди! Гукай на Горпину! Василь. Горпино, моя рибонько, скорій іди! Оришка (вбіга). Чого це батько так рано поїхали до церкви, ще й до вечерні не дзвонили? Горпина (вбіга). Чого це так рано сьогодні пошабашили роботу? Василь. Ох, які ви, дівчата, цікаві! Антон. Старим богу молитись, а молодим веселитись! Співають. Антон, Василь і дівчата.
ДІЯ ДРУГА
Левада. Верби і лоза, річка. Ніч.ЯВА 1
Горпина і трохи згодом Василь. Горпина (виходить і придивляється). На сил батько заснув! Чого це він такий веселий повернувся вечерні, мало не танцював? "Одягайся,- каже,- завтра в найкращу одежу та сподівайся до нас дорогих гостей!" - "Яких?" - питаю. "Сама побачиш!" І довго все щось натякав таке, але я нічогісінько не розібрала. Все якісь шуточки, аж обрид мені!.. Ледве-ледве улігся спати. Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а ві хоч би тобі вусом моргнув,- хропе!.. Що ж це ні Антона, ні Оришки нема, і Василь десь запропастився? (Сіда на пеньок і співа).
ЯВА 2
Дранко вибіга з дубиною. Дранко. Чув я, чув своїми вухами, що отут вони співали! І що то Антон з моєю Горпиною, то я готов жменю жужелиці проковтнуть!.. Ну, коли б мені його впіймать!.. (Пішов крадучись).
ЯВА З
Антон (співа за лаштунками).
ЯВА 4
Оришка. Оришка (співа).
Антон і Оришка. Оришка (іде полохливо). Отже, єй-богу, нема його! Може, розгнівався, що я так довго не приходила, та й пішов? Коли ж батько й досі не сплять… (Співає тихо).
ЯВА 5
Ті ж і Горпина з Василем. Горпина (підкралась до їх). А тпру-тпрус! Оришка (з ляком). Ой леле! Антон. Це Горпина дуріє! Горпина (тягне Василя за руку). Люди добрі, подивіться на оцього сича! (Регоче). Чи ви його бачили коли таким? Антон. Що це з тобою, Василю? Горпина. Вони, бачте, розгнівались, що я з ними пошуткувала!.. Ну ж бо, засмійся! (Шарпа його). Та за-смійся-бо! Василь. Ну, та що з того? (Усміхається). Горпина (плеще в долоні). Таки на своєму, на своєму поставила! Василь. Радій. Антон і Оришка. Що ж таке трапилось? Василь. Ат, сказано: кручена вівця!.. Горпина (регоче). А таки на своєму поставила! Таки розказав мені все дочиста. Василь (сміється). Колись і моє буде зверху! Горпина. Дожидайся! Чути шелест. Антон. Мовчіть! (Придивляється). Стійте, щось крадеться через леваду! Оришка. Ой лелечко!.. Чи не батько? Горпина. Я не боюсь, хоч би й батько! Антон. Втікайте, дівчата, в кущі! А ти, Василю, іди сюди. Дівчата ховаються. Якщо це твій або мій хазяїн, давай помнемо їм добре боки! Василь. Ні, краще й ми втікаймо! Антон. Дурний! Чого ти боїшся? Насунемо шапки на очі, то й не пізнає, та давай пополупим добре… Приляж! Прилягли трохи оддаль.
ЯВА 6
Ті ж і Ничипір. Ничипір (придивляється). Куди ж це я забрів? Це, мабуть, мара мене воде! Свят, свят, свят!.. Я й бачив, що щось все мені дорогу перебігало, неначе кіт або тхір!.. Та де ж це шлях? (Придивляється). Сказать би, п'яний, а то тільки дві чарки випив з кумом Петром, ще тільки сонечко звернуло на спочивок… Левада, чи що? Дядина мені казала колись, що як заблудишся, то мерщій переверни сорочку коміром назад та читай "Да воскресне бог", то зараз і виведе тебе на шлях! Антон. Це щось не з наших! Василь. Щось чужостороннє! Ничипір. І не пив же багато!.. Дві чарки тілько і сьорбнув, а памороки так забило, що нічого не розчолопаю. Вже, мабуть, скоро і північ, а я все блукаю! О, щось ніби котиться, куценьке та чорне! Антон і Василь (перепинили його). А хто це такий? Ничипір. Братики, голубчики, пустіть мене, єй-богу, я не злодій! Антон. Хто ти такий? Зараз признавайся! Ничипір. А хто його зна, я й сам тепер не знаю, хто я! Антон. Та відкіля ж ти? Ничипір. Я відкіля? Відціля ж таки, з Іванівки! Василь. З якої Іванівки? Ничипір. З якої Іванівки? З нашої, з ції Іванівки! Антон. Це з тії, що біля Ревуцького? Ничипір. Так точно! Антон. Чого ж це тебе аж сюди, за п'ятнадцять верстов, занесло? Ничипір. Ого-го! П'ятнадцять верстов? От анахтемська мара, аж куди затирила!.. Василь. Яка мара? Та чи ви при своїм умі? Ничипір. Мара? Чорненьке таке, котиться попереду!.. Антон. Чи ти не божевільний часом? Ничипір. Об тім я достомітно не звестен! Видите, випив я з кумом Петром дві чарочки і вийшов, ще тільки стало сонечко спочивать… Василь. Та ви-бо розкажіть нам товком, що з вами трапилось? Ничипір. Стривайте ж бо! Кажу ж вам настоящим товком: випив я дві чарочки з кумом Петром, ще тільки сонечко стало спочивать… Антон і Василь. Та це вже ми чули. А далі що? Ничипір. Ну да, ну да!.. Значить, випив я дві чарочки з кумом Петром… І був у шинку ще той, що позаторік… ось, як-бо його?.. Ну, що у Степана, Сьомового зятя… його хата зараз коло греблі!.. Як перейдеш греблю, а вона в вічі тобі тиць!.. Антон. Та чи не конокрад ти, що так плутаєш? Василь. Бог зна що, Антоне, ти говориш. Придивись на нього, хіба він схожий з конокрадом? Антон. Та він і справді чи не божевільний? Ничипір. Отак було вже раз зо мною торік, якраз на Великдень!.. Стало бить, теж так: випив я дві чарочки з кумом Петром… не більш не менш… Василь. Слухай, Антоне! Оце, по-моєму, якраз такий чоловік, як нам треба. Ні він нікого тут не зна, ні його не знають. Антон. А що ти думаєш? І справді! От буде кумедія так кумедія! Ничипір. Може, вам треба на що лихе, то шукайте собі дурнішого і… Василь. Та ні! Ми не такі люди, щоб вас на лихе підмовляли. Антон. Дівчата! А йдіть сюди, годі вам ховатись! Оришка і Горпина (підійшли). Хто це? Ничипір простягає їм руку. Василь. Не придивляйтесь, бо не пізнаєте! Це чоловік чужосторонній. Ничипір (до дівчат). Здалеку… Але як воно сталося оце діло, то й не розберу… Чудасія! Сказать би, п'яний був, а то зрозумійте: тільки випив, сказать, дві чарочки з кумом Петром, тільки ще сонечко сіло… Антон. Ходімо відціля, бо тут небезпечно, та там вже до ладу про все побалакаємо! Ничипір. Сторія, та й тільки!.. Ну, нехай би був п'яний!.. А то випив дві… Оришка (до Антона). Та ви товком нам скажіть: що це ви затіваєте? Антон. Нехай тебе покортить… Ходім, ходім! Ничипір. Кажу ж вам товком: випив я з кумом Петром… Антон, Ничипір і Оришка пішли.
ЯВА 7
Горпина і Василь. Василь. От ти все казала, що я несміливий та плохий, а от бачиш, вже діло наше кипить! Горпина. Цяця, цяця! Дай я тебе погладю по головці! Василь. Гладь цуцика, а я людина! Горпина. Ти ж мій цуцик! (Регоче). Пішли.
ЯВА 8
Дранко (іде, зігнувшись, з дубиною). Щоб мені молотка не вдержати в руці, щоб мені не довелось ніколи приварити п'ятки до коси, щоб мені ніколи не загартувати кресала, коли я знов отут не бачив Антона своїми очима вже з сусідовою Оришкою!.. Це той, про котрого Кукса каже, що ненавидить бабського кодла… Добре ненавидить!.. Ну, та й посміюся ж я з сусіда! Що то не Василь, то я певен, бо Василь пішов до брата свого, ще звечора одпросився! Ну, коли б я їх упіймав, взяв би Антона за чуба, а Оришку за коси та й привів би до сусіда, щоб потішився ними!.. Стривай, щось іде… (Присіда).
ЯВА 9
Кукса і Дранко. Кукса (ідучи, тихенько співа). "Ой не спиться, не лежиться, і сон не бере…" Щось не спиться! Коли б швидш світало, ніяк не діждусь того ранку. Неначе щось там на небі загальмувало ніч та й задержує на місці, як воду на яловім опусті! А Антон замкнувся у млині, гукав, гукав, стукав, стукав, не хоче відімкнути. Ану, навідаюсь до свого кладу чи не хапнув його Антон?.. Дранко (кинувся на нього з дубиною). А, впіймав я тебе! Кукса. Тю, хто це? Дранко. Це ви, сусіде? Кукса. А який же біс? Що це ви, бодай вас, мало мене дубиною не вгріли? Дранко. Та то я шуткував! Хотів вас налякать! Кукса. Добрі були б шутки, якби оперезали по плечах! Дранко. Чого це ви блукаєте по леваді? Кукса. А ви чого? Дранко. Та так… Приснилося, бачте, мені, що ніби щось крадеться до кузні, я прокинувся та швидш надвір. Ну, а потім вже подумав: коли встав, то обійду вже навкруги двору, так, на всякий случай!.. Кукса. А дубинку ж де зачепили? Дранко. По дорозі… так про всякий случай! Кукса. Ото у вас багато грошей наховано, через те вам і сниться невіть-що! Дранко. Іскри та жужелиця вам в вічі! Які там у мене гроші? У вас он аж скрині тріщать від карбованців!.. Кукса. Межисітка вам в пельку! Мавши п'ять дочок, чорта лисого виховаєш!.. Дранко. Так у вас же тільки п'ять, а в мене їх сім! Кукса. Та адже ж і п'ять!.. Дранко. Але ж не сім? Кукса. Але ж і п'ять, кажу!… Дранко. Та у вас буде скоро менше! Кукса (убік). Від кого ж це він провідав про жениха? Дранко. А Антон ваш і справді ненавидить бабського роду? Кукса. Бачте, я ж вам казав! Дранко. Бачу, бачу! (Регоче). Кукса. Чого ж це ви регочете? Дранко регоче. Отже я вас вилаю проти неділі! Вдаєте з себе богобоязливого, а лізете на сварку, щоб на гріх підвести… Дранко. Та то я так, шуткую! (Подає руку). Вибачайте. Кукса. Чудесно у вечерні дяки співали "Блажен муж"! Дранко. У Пречистої краще! Там один басистий як ревне, як ревне, аж неначе у голові тобі реве і волосся догори лізе!.. Кукса (хапа себе за голову). Ой-ой-ой!.. Дранко. Та у вас вже не полізе, ви безпечні… Кукса. Конешно, є усякі скусники. Дранко. Чи не хочете понюхать? (Помовчав). Завтра, кажуть, весілля у когось буде? Кукса (убік). О, знову! Від кого б це він довідався?.. Дранко. Чув я, що й вас кликатимуть. Кукса (убік). Що? Оцього я зовсім не розберу! (До нього). До кого кликатимуть? Чи ви спросоння, чи… Я чув, що нібито вас кликатимуть, а не мене! Дранко (убік). Що це він товче? Хто б йому це сказав? Кукса (убік). Чи не писар йому шепнув? Дранко. Ну, коли вже про це довідались, то просимо… Кукса. Вас не минати? Де ж таки, борони боже! Звісно, по сусідству покличемо й вас. Дранко. Та ви це як? Кукса. Навсправжки! Дранко. Хто з нас спить? Кукса. Не знаю. Дранко. Хто з нас дурний? Кукса. Не знаю! (Регоче). Дранко. Тьфу. Кукса. А вам двічі тьфу! (Співа). Що він затіває, Що це він тороче? Дранко. Либонь, випитати сусід мене хоче. Кукса. Ви навмисне чи у смішки? Дранко. Пошуткував з вами трішки. Разом. Не такий я, не такий я, вибачай, Щоб признатись на одчай! Кукса. Хіба вже признатись, Щоб не зволікатись? Дранко. Ач, ніби й не злиться, Ой хитра лисиця! Кукса. Що ви чули, те правдиво. Дранко. Завтра в когось вуде диве. Разом. Не такий я (т. д.) Кукса. Чого він сміється, Баньки витріщає? Дранко. Неначе сорока в вічі заглядає. Кукса. А що, кортить? Признайтесь! Дранко. Пожалуйста, не в'їдайтесь! Разом. Не такий я і т. д. Дранко. Краще давайте знюхаємось та й підемо спочивать, а завтра, як бог дасть, діждемо. За Куксою Василь чхає. Доброго здоров'ячка! Кукса. Дякую! Тільки це не я чхнув, бо я ще й не донюхав, то чого ж би чхав? Дранко. Та невже? А мені здалося… Кукса. І завжди вам бозна-що здається… Я іноді обидві ніздрі заб'ю, що аж не дихну, і тоді не чхаю… Так що, кажете, завтра? За Дранком Антон чхає. Доброго здоров'ячка! Дранко. Ой, що це таке? Кукса. Що? Дранко. У мене за плечима щось так чхнуло, що аж неначе сімсот свічок в очах блиснуло!.. Кукса. Бачте, я казав вам не раз, що це місце небезпечне! Дранко. Хто ж вам казав? Чутно свист, хрюкання, гавкання і гомін. Кукса. О! о! Чуєте? Обоє з ляком втікають. Тікаймо!.. Куди? Туди?.. Сюди?..
ЯВА 10
Вибігають Антон, Василь, Оришка і Горпина. Співають.
ДІЯ ТРЕТЯ
Обставини такі ж, як і в першій дії. День.ЯВА 1
Дранко один. Дранко (стоїть на тину і дивиться на гору, на шлях). Що воно за знак, що й досі той жених не їде? Вже й люди почали сходитись на весілля, а його нема та й нема! О, щось закуріло!.. Троє чи двоє коней? Здається, троє? Так, троє… Ще й добрі коні… Еге, поспіша! Поспішай, поспішай! Пристяжні вскач біжать! Добрі конячки! Здається, він у синьому жупані? Чи то, може, сердук? А тільки у синьому! Ні, здається, у чорній бурці. Певно, бурку накинув, щоб не запорошило… Ач, неначе той азіят!.. О, вже ближче…
ЯВА 2
Кукса і Дранко. Кукса (вийшов з двору і, не бачачи Дранка, вилазить на тин). І-і-і, біда! Вже гостей повно в подвір'ї і в хаті, а жениха й досі не видко, не їде та й не їде! А хто їх накликав, тих гостей? І свати у третіх, і куми мої, і куми братові, і свояки кумівські!.. Налізло такого, що й не перелічиш. Неловко спитати, хто їх сповістив… (Дивиться на гору)... Дранко. Чи не диво!.. То зовсім не коні, а щось ніби теля жене… Кукса (дивиться). Щось свиню жене, мабуть, у базар!.. (Постеріг Дранка). А чого то ви зоп'ялись на тина, як та проява? Дранко. А ви чого там маячите, як пугало? Кукса. Та сказали діти, що десь пожежа! Дранко. То ви вилізьте на хату, відтіля видніш буде. Кукса. А хоч би й на димар виліз, вам що до того? Дранко. Вилізьте, вилізьте, та візьміть ще й клепало в руки… Скликайте людей на ґвалт! Кукса. А ви візьміть віху та махайте! Дранко. Не лізьте осою в вічі! Кукса. Не чіпайте мене! Дранко. Який чорт вас зачіпає? Кукса. Отой, що балака! Дранко. Ви хоч би лисину прикрили: блищить на сонці, як бляха у соцького!.. Кукса. А ви б розчесали свою куштрю, а то горобці подумають, що куделиця, і обсмикають на гнізда! Василь (з двору). Хазяїн! Якийсь чужосторонній чоловік іде до вас. Дранко (скочив з тину). Невже? Слава тобі, господи! Як це я його проґавив? (Побіг у свій двір).
ЯВА З
Антон і Кукса. Антон (вибіг з двору). Хазяїн! Якийсь чоловік, либонь, парубок, заїхав у заїжджий двір до Гершка, переодягся у стару одежу, спитав, де ваша хата, і йде вже сюди. Кукса. Чи й справді? Ти його сам бачив? Антон. Аякже, своїми очима бачив! Я йшов з містечка повз постоялий двір, дивлюсь: що воно за чудасія? Якась людина скида з себе гарну одежу і надіва стару! Я й прислухався, чую, питає: "Де Куксова господа?" Кукса. Спасибі тобі за звістку, Антоне! Я тебе, Антоне, люблю, єй-богу, люблю! Зоставайся у мене ще років на два або й на три, заслужиш чимало грошенят, тим часом, може, твоє серце привернеться до дівчат, тоді свататимеш мою Палажку! І вона тим часом підросте та вилюдніє! Антон. Коли так, то вже краще віддайте за мене Оришку! Кукса. Оришку? І Оришку віддав би, так… (Оглянувся, тихо). Це ж приїхав жених до Оришки! Антон. Жених? Ну, якщо Оришку ви віддасте за цього жениха, тоді попрощайтесь і з Антоном, і з млином своїм, і з господою! Кукса. Як? Що? Антон. А те, що спалю! Кукса (убік). Он воно що! (До нього). Так ти так ненавидиш бабів? Антон. Ненавидів, а оце раптом привернуло мене до бабів! Кукса. Привернуло? А щоб тебе вивернуло!.. (Хутко йде за ним). От тобі і вглядів у два ока! Та постривай-бо, Антоне!.. Невже це ти навсправжки?.. (Пішов).
ЯВА 4
Ничипір виходить з-за хати з Василем. Василь. Оце ж хата мого хазяїна, а ото Куксова. Ничипір. Побачимо, що з цього вийде. Мушу вже стати у пригоді добрим хлопцям. Спасибі їм: нагодували мене і грошей помінилися дати аж десять карбованців!..
ЯВА 5
Ничипір і Дранко. Дранко (вибігає з свого двору). Милості просю (Хапа його за руки і тягне до себе). Ничипір. Чого це ви до мене пристали? Пустіть! Дранко. Ви від Лахтійона Хведоровича? Я зараз догадався! Ничипір.
ЯВА 6
Кукса і Ничипір. Кукса (виходить з-за тину). Куди ж це він дівся? Бігаю, бігаю, шукаю, шукаю, нема! (Побачив Ничипора). Чи не він оце? От так мурмулад! (До нього). Милості просю в господу! Ви від Лахтійона Хведоровича? Ничипір. Може! А ви хто такий? Кукса. Кукса. Ничипір. На яку ногу? Кукса. Ні, це, бачте, таке моє прізвище, хвамилія моя така!.. Ничипір. Ну, то здрастуйте! Кукса (співа).
ЯВА 7
Ничипір, Дранко, Кукса, Горпина і Оришка. Дранко (тягне Горпину). Хочеш, щоб за патли тебе потяг? Горпина. Пустіть, я й сама піду! (Виривається і йде до Ничипора). Ви хотіли на мене подивитись? Ну, дивіться! Кукса (тягне Оришку). Іди, іди, нічого там страшного нема! Оришка (ледве здержуючись від сміху). Ох, я ж соромлюсь! Кукса. Та чого-бо ти, дурочко! Воно тільки спершу трошки якось ніби ніяково! (Підносить Ничипорові горілку; побачив Дранка з дочкою). А це що таке? Ничипір (до Оришки). Подозвольте на вас придивитись! Дранко (Ничипорові). Навіщо той чорт лисий притирив сюди свою слиняву? Кукса (Ничипорові). Навіщо це мій сусіда припер сюди свою витрішкувату? Ничипір (до дівчат). Подозвольте вам подивиться в зуби! Дівчата. З якої речі? Дранко (Горпині, сміючись). Роззяв вже йому рота! Горпина. Не хочу! Кукса (Оришці). Покажи вже йому зуби! Оришка. Нізащо на світі! Кукса. Дивись, я свої покажу! Що ж тут такого? Дранко. Дивись, я свої вишкірю. Нехай дивиться! Ничипір. Як бачу, то ви дуже церемонні. Дранко (Горпині). Роззяв, пожалуста! Кукса (Оришці). Покажи, зділай милость! Дранко (Горпині, сердито). Роззяв, кажу тобі! Кукса (Оришці). Покажи, кажу тобі! Дівчата втікають: з дворів народ наближається до воріт, і деякі починають гукати: "Свате! Чи скоро ми побачимо вашого жениха?" Дранко і Кукса (до своїх дворів). Зараз! Дранко (убік). Певно, що Лахтійон Хведорович обом нам одного жениха прислав! Кукса (убік). Певно, цей жених заплутався! Дранко. Подивитесь опісля! Кінчайте, бога ради! Кукса. Опісля заглядатимете хоч і щодня! Тільки боржій доводьте діло до кінця! Ничипір. Я вже скінчив! Кукса. Ви, може, думаєте, що сусіда мій - то це я; а що я - то це мій сусіда? Дранко. Певно, ви думаєте, що я - то це мій сусіда, а що мій сусіда - то це я? Ничипір. Ні, я нічого не думаю! Кукса. Ну? Дранко. Ну? Ничипір. Ну? Та не сіпайте-бо мене, як циган дохлу шкапу! Я, одначе, ніяк не розберу, про віщо товкуємо?
ЯВА 8
Ті ж Василь і Антон. Василь (до Дранка). Хазяїн! Піп прислав, щоб швидш їхали, бо церкву запре! Антон (до Кукси). Вже музики прийшли; питаю чи починать грать? Кукса і Дранко (убік). От тобі й здрастуй! Треба йти на одчай! (До Ничипора). Ну, котру ж? Ничипір. Рад би на обох женитись. Дранко. Як на обох? Кукса. Хіба можна на двох разом? Ничипір. У турків можна й на трьох! Дранко. Я це чув. Кукса. Там можна. Ничипір. А в нас не можна, бо я вже жонатий! Кукса і Дранко. Жо-жо-жонатий?.. Як жонатий? Ти ж хто такий? Ничипір. Ніхто! Кукса і Дранко. Що ж тепер? Ничипір. А тепер спасибі вам за хліб-сіль і ласку. Прощавайте! Кукса і Дранко. Стривайте! Як же це? Народ. Ну, та й довго ви там торгуєтесь! Неначе вола або коня купуєте. Кукса. Виходить, що я сам себе обдурив! Дранко. Виходить, що я сам себе пошив! Кукса. Кого ж тепер лаять, кого бить? Дайте мені його, я йому все волосся вискубу! Дранко. Дайте мені його, я його роздеру! Кукса. Так ні ж, не так буде, а ось як! А, тепер я догадався! (До Дранка). Це ви, мабуть, нарочито підвели під мене таку машину, щоб мене осоромити перед усім миром?… Дранко. А то хіба не ви накликали мені повен двір гостей? Як я тепер гляну людям в вічі? Кукса. Так не посмієтесь же, не діждете Антоне! Клич зараз сюди Оришку! Антон побіг і хутко веде Оришку. Ого-го! Ще той на світ не народився, щоб з мене покепкував! З такими сусідами краще сторч головою в ополонку або на гілляку!.. Дранко. Так і я ж не дам вам у кашу мені наплювать! (Гука у свій двір). Горпино, тягни сюди Василя! Антон і Оришка. Ми тут! Кукса. Антоне! Я помилився! Оцей жених (штовха Ничипора) приїхав до сусіда. А я вже давно наважився віддати за тебе Оришку, бери її! Ось як у нас! Оришка (кидається до нього). Таточку, голубчику, мій ріднесенький! Кукса (до Антона). Я хотів тільки трошки подратувати тебе! Ну, уклонися ж хазяїнові в ноги за таку честь! Дранко (кричить). Горпино! Швидш сюди! Кукса (до Антона). Що ж ти стовбичиш? Антон. За що ж я вам кланятимусь? Кукса. Гордий! От за це іменно ти мені до вподоби! Отакий і я гордий! Але ж як закон велить, то я все вклоняюсь та й вклоняюсь… Антон. Хіба що закон! Закон мушу сповнити! (Бере Оришку за руку). Благословіть нас, тату, на чесний шлюб! Василь і Горпина. Ми тут! Дранко. Мерщій мені в ноги! Василь. Я можу! (Кланяється). Дранко (до Кукси). А у нас ось які сусіде! Дивіться! Кукса. Бачу! Не повилазило мені! Дранко (дочці). А ти? Горпина. Голова не згинається! Дранко. Ач яке зіллячко! Я радий, що випихаю тебе з двору, менш клопоту мені!.. Але все ж таки уклонитись батькові мусиш, бо так закон велить! Горпина. Хіба що закон. (Кланяється з Василем). Кукса. Боже вас благослови! Дранко. Боже вас благослови! Василь. Тепер, хоч ви на мені всі кліщі побийте, я вам слова упоперек не скажу! Дранко. Через те ти мені і любий, що такий покірний! Я вже троє кліщів на тобі побив, а ти все коришся!.. Кукса. Сусіда! Тепер тільки чотири! Дранко. Ав мене тільки шість! Кукcа і Дранко (гукають). Люди добрі, милості просимо сюди! Вітайте наших молодих! Ничипір. От і слава богу! Кукса і Дранко (до нього). То вас, стало бить, не Лахтійон Хведорович прислав? Ничипір. Ні! Кукса і Дранко. Хто ж ви такий? Ничипір. Я ж вам кажу: так собі, ніхто. Дранко. Так чого ж ти лізеш у вічі? Кукса. Убирався б собі з двору, і любісінько! Ничипір. Я й піду! Кукса. Може, ще жених і приїде… Дранко. Може, ще жениха можна й підождать?
ЯВА 9
Ті ж і писар Скакунець. Писар. Не приєдеть, і не дожидайте! Кукса і Дранко. Як? Писар. А так! (Співа).
Последние комментарии
3 часов 4 минут назад
13 часов 24 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 9 часов назад
1 день 10 часов назад
1 день 11 часов назад