Король Матіуш Перший [Януш Корчак] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (144) »
Януш Корчак КОРОЛЬ МАТІУШ ПЕРШИЙ Повісті-казки
© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Художнє оформлення серії Світлани Железняк Ілюстрації Тетяни Кудиненко
КОРОЛЬ МАТІУШ ПЕРШИЙ
І
іло було так. — Якщо через три дні королеві не стане краще, можна всього чекати, — сказав лікар. — Король важко хворий, і якщо через три дні стан його не покращиться, можна всього, всього чекати, — повторив він. Усі засмутилися, а головний міністр, начепивши на ніс окуляри, запитав: — Що означає «можна всього чекати»? Лікар нічого певного не сказав, але всі й так зрозуміли: король помре. Головний міністр перелякався і скликав державну раду. Міністри зібралися в просторій аудієнц-залі й розсілися у м’яких кріслах довкола великого столу. Перед кожним із них лежав аркуш паперу і два олівці: один — простий, другий — з одного кінця червоний, з іншого синій. А перед головним міністром стояв ще й дзвіночок. Двері замкнули на ключ, аби ніхто не заважав, увімкнули світло й довго сиділи мовчки. Нарешті головний міністр подзвонив у дзвіночок і сказав: — Порадимося разом, як бути. Король хворий і управляти державою не може. Першим узяв слово військовий міністр: — Треба покликати лікаря. Нехай скаже прямо: вилікує він короля чи ні? Військового міністра всі боялися: він носив шаблю й пістолет. Тому з ним ніхто не сперечався. — Правильно, покликати сюди лікаря! — одностайно погодилися міністри. Послали за лікарем, але він не міг прийти, оскільки ставив королеві двадцять чотири банки. — Ну що ж, доведеться почекати, — сказав головний міністр. — А поки що обговорімо, що робити, якщо король помре. — Згідно із законом, — заговорив міністр юстиції, — престол переходить до його старшого сина. Тому він і називається спадкоємцем престолу. Отже, якщо король помре, на трон вступить його старший син і спадкоємець. — Але в нашого короля один син. — Цього цілком достатньо. — Але Матіуш ще зовсім дитина! Оце-то король, навіть писати не вміє! — Закон є закон, — промовив міністр юстиції. — Такі випадки в історії відомі. В Іспанії, Бельгії й деяких інших державах бувало, що престол займав малолітній монарх. — Так, так, — підтверджував міністр пошти й телеграфу, — я навіть марки бачив із зображенням короля-дитини. — Вибачте, панове, але це абсурд! Король, який не вміє ні читати, ні писати, не знає ні географії, ні граматики!.. — обурився міністр освіти. — Я поділяю думку шанованого колеги, — сказав державний скарбник. — Як же він перевірятиме рахунки чи даватиме розпорядження, скільки чеканити нових грошей, не знаючи таблиці множення? — Це ще півбіди, панове! — втрутився військовий міністр. — Короля-хлопчиська ніхто не слухатиметься. Хіба він упорається з генералами й солдатами? — Справа не лише в солдатах, — похмуро сказав обер-поліцмейстер, — його взагалі ніхто не боятиметься. Почнуться безпорядки й бунти. Якщо Матіуша проголосять королем, я складаю із себе будь-яку відповідальність. — Про це в законі нічого не сказано. — Міністр юстиції почервонів від злості. — Повторюю: згідно із законом після смерті короля престол переходить до його сина. — Але ж Матіуш ще зовсім малолітній! — хором вигукнули міністри. Атмосфера загострювалася; здавалося, ось-ось спалахне сварка, але раптом двері широко відчинилися, і в залу увійшов іноземний посол. Міністри сторопіли: як чужоземець проник у зачинену на ключ залу? Оце-то чудасія! Проте, як з’ясувалося потім, нічого таємничого в цьому не було. Просто, коли ходили за лікарем, забули замкнути двері. Але палацом поповзли зловісні чутки про зраду: мовляв, міністр юстиції навмисне наказав залишити двері відчиненими, тому що заздалегідь знав про прихід знатного іноземця. — Добрий вечір! — Посол розкланявся. — Іменем мого найяснішого повелителя і государя маю честь повідомити: якщо ви не проголосите Матіуша королем, ми оголосимо вам війну. У канцлера (тобто головного міністра) душа забігла в п’яти, але він незворушно узяв аркуш паперу, що лежав перед ним, і написав синім олівцем: «Гаразд, нехай буде війна», — і простягнув записку іноземному послові. — Я доповім про це своєму монархові! — поважно мовив посол і, вклонившись, вийшов. Тут до зали увійшов лікар, і міністри почали його благати будь-що врятувати короля. Адже його смерть означала тепер війну й горе. — Я вже перепробував усі ліки, які знав. Навіть банки ставив… Я безсилий допомогти королеві. Але можна
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (144) »
Последние комментарии
2 часов 57 минут назад
3 часов 6 минут назад
3 часов 12 минут назад
3 часов 32 минут назад
3 часов 41 минут назад
4 часов 2 минут назад