Мері Поппінс. Мері Поппінс повертається [Памела Ліліан Треверс] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (64) »
© П.Л. Треверс
© Є.А. Горева (переклад), 181
Джерело: П. Л. Треверс. Мері Поппінс. К.: Веселка, 181. 1 с., іл.
Сканування і коректура: SK (ae-lib.org.ua)
Зміст
Частина перша: Мері Поппінс
Східний вітер
Смішильний газ
Міс Жайворон та її Ендрю
Корова-танцюристка
Місіс Коррі
Про Джона та Барбару
Повний місяць
Західний вітер
Частина друга: Мері Поппінс повертається
Змій
Міс Ендрю та її Жайворон
Кулька кульці не рівня
Середа - нещасливий день
Карусель
Частина перша: Мері Поппінс
СХІДНИЙ ВІТЕР
Якщо ви хочете знайти Вишневу Вуличку, простісінько розпитайте туди дороги у Регулювальника на перехресті. Він трохи зсуне набік шолома, задумливо почухає потилицю, а тоді наставить у той бік здоровенний палець своєї руки у великій білій рукавичці й скаже:
- Спочатку праворуч, потім ліворуч, тоді знов одразу праворуч - і ви там. Щасливої
І справді, коли ви йтимете точнісінько, як він сказав, то неодмінно опинитесь там - якраз посеред Вишневої Вулички: по один бік тягнуться будинки, по другий бік - Парк, а посередині наче до танцю стали вишні.
І коли ви шукатимете Будинок Номер Сімнадцять,- а, мабуть-таки, шукатимете, бо про нього уся оця книжка,- то дуже легко його знайдете. По-перше, це найменший будинок на всю Вуличку. А крім того, він єдиний трохи облупаний, і його б треба пофарбувати.
Але містер Бенкс, його господар, заявив своїй дружині, місіс Бенкс, - нехай, мовляв, вибирає: або гарненький, чистий, затишний будинок, або четверо дітей. Те й друге заразом він не потягне.
І місіс Бенкс, гаразд обміркувавши справу, вирішила, що вже краще нехай у неї буде її Джейн, старшенька, і Майкл, трохи молодший, і Джон з Барбарою, Близнята - найменші.
Отак воно й вийшло.
Ось чому родина Бенксів оселилася в Будинку Номер Сімнадцять, разом з місіс Брілл, що варила їм їсти, і з Елін, що подавала до столу, і з Робертсоном Еєм, що підстригав газон, чистив ножі й черевики і, як завжди казав містер Бенкс, «марнував свій час і мої гроші».
І, крім них усіх, була ще нянька Кеті, про яку, правду кажучи, не годилося б і згадувати в цій книжці, бо саме тоді, коли починається моя розповідь, нянька покинула Будинок Номер Сімнадцять.
- Пішла собі, нікого не попередивши. Що ж мені тепер- робити? - бідкалася місіс Бенкс.
- Дати оголошення в газету, люба моя,- обізвався містер Бенкс, взуваючись у черевики.- І хотів би я, щоб ще й Робертсон Ей пішов собі, нікого не попередивши, бо він знов почистив тільки один черевик, а до другого й пальцем не торкнувся. Люди можуть подумати, ніби я дуже однобокий!
- Ну, це вже такі дрібниці! - сказала місіс Бенкс.- І ти не порадив, що мені робити з нянькою Кеті.
- Не знаю, як ти можеш щось з нею зробити, коли її немає,- відповів містер Бенкс.- Якби це був я, тобто, якби я був на твоєму місці, я б послав когось у «Ранкову газету» дати оголошення, що Джейн, і Майклові, й Джонові, й Барбарі Бенкс (не кажучи вже про їхню матір) потрібна якнайкраща нянька за якнайменшу плату і негайно. Тоді почекав би трохи й почав дивитись, як няньки стають у чергу під нашою хвірткою, і був би на них дуже сердитий, що вони затримують вуличний рух і мені через них доведеться дати шилінг Регулювальникові за клопіт. А тепер я мушу йти.
У-у-ух, ну та й холодюка, мов на Північному полюсі! Звідки хоч вітер?
З цими словами містер Бенкс вистромив голову у вікно і подивився на будинок Адмірала Бума на розі Вулички. То був найпоказніший будинок на всю Вуличку, і вона страх пишалася ним, бо він на вигляд був точнісінько мов корабель. У садку перед будинком стояла щогла з прапором, а на даху позолочений флюгер, обрисами схожий на телескоп.
- Ух! - сказав містер Бенкс, мерщій втягнувши голову в кімнату.- Адміралів телескоп показує, що вітер східний. Я так і думав. Холодисько до кісток діймає! Одягнуся я, мабуть, у двоє пальт.
І він і неуважно поцілував дружину десь біля носа, помахав рукою дітворі й подався в Сіті.
А Сіті,- діти це чудово знали,- було таке місце, куди містер Бенкс ходив щодня, звичайно, крім неділі й свят, сідав там у велике крісло за великий стіл і робив гроші. Цілісінький день, не покладаючи рук, вирізував він пенси й шилінги, півкроновики і трипенсовики. Він приносив їх додому в невеличкому
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (64) »
Последние комментарии
11 часов 56 минут назад
18 часов 19 минут назад
18 часов 26 минут назад
18 часов 55 минут назад
18 часов 59 минут назад
18 часов 59 минут назад