Родства не помнящие? [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично, страница - 3

діячем кількох національних
культур. Наприклад, П. Пікассо – іспанської і французької, М. Шагал – єврейської, білоруської,
російської і французької, Д. Бурлюк – української, російської, японської і американської. А
негритянський «фактор» того ж П. Пікассо, таїтянський – вище згаданого П. Гогена, російський і
казахський – Т. Шевченка, французький – К. Малевича? Останній, до речі, в автобіографії і
різноманітних анкетах називав себе то українцем, то поляком, беручи в той же час участь у
виставках російських художників.
А ось арія з тієї ж опери, але «проспівана» в дещо іншій тональності. Ім‘я англійського художника
У. Уїстлера, котрий провів все життя на британських островах, де плідно працював, включено по
інший бік океану в історію американського мистецтва. На тій підставі, що У. Уїстлер народився в
США. Що цілком логічно.
Місце біологічного народження, як мені здається, – єдиний критерій, за допомогою якого людство,
насамперед в умовах глобального інформаційного суспільства, зуміє визначитися з умовно
«своїми» і умовно «чужими». Бо насправді класики належать світові: згадаймо хоча б Томаса
Манна з його «Де я, там і моя батьківщина».
Ті ж росіяни цинічно називають «своїми» навіть тих вихідців з України, котрих нещадно «мочили
в сортирах» за всіх режимів. Трагічна доля низки священиків: О. Мацєєвича за наказом Катерини
II заживо поховали в Ревельській фортеці, А. Зертіс-Камінського роздерли на шматки розлючені
московські невігласи, М. Козачинського й Г. Шишацького силоміць запроторили до монастирів, Г.
Долганова – уже більшовики – втопили в сибірській річці Тура.
Видавця і перекладача П. Богдановича, філософа М. Бердяєва, етнографа і публіциста В. Богораза,
прозаїка В. Короленка відправили в заслання, журналіста і видавця П. Гайдебурова, філософа Ф.
Лопатинського, прозаїка М. Воронова, поета О. Баласогло, видавця і прозаїка М. Волховського,
публіциста М. Альбертіні кинули до Петропавловської фортеці. Фізика М. Папалексі звинуватили
у шпигунстві, видавця С. Венгерова і перекладача М. Мотоноса неодноразово позбавляли права на
професію, перекладача В. Анастасевича звільняли з роботи, двічі зловмисно не обирали
академіком, І. Вернадському забороняли видавати газету. Очевидно, не від хорошого буття звели
рахунки з життям композитор М. Березовський, прозаїки В. Гаршин і Г. Козицький, поети В.
Гайдебуров і П. Целан, публіцист Ф. Василевський.
В сталінських катівнях загинули мікробіолог І. Савченко, фізик Б. Гессен, конструктор Г.
Лангемак, філософ О. Горський, археолог О. Міллер, прозаїк І. Бабель, драматург О.
Вознесенський, фейлетоніст І. Василевський. О. Мурашка «помилково» застрелив червоноармієць,
оскільки київський художник був пристойно одягнений і не мав червоного банта в петлиці.
Верх цинізму: ця безпрецедентна наруга, яку у Москві «делікатно» іменують «метаморфозами», не
заважає росіянам йменувати знищених ними фізично чи морально людей «першим російським
економістом зі світовим ім‘ям» (М. Туган-Барановський), «видатним російським етнографом і
лінгвістом» (М. Максимович), «відомим російським реформатором» (В. Каразін), «одним з
чільних російських енциклопедистів» (Я. Волинський), «непересічним російським поетом» (М.
Волошин, хоча той в анкетах настійливо називав себе українцем), «видатним білорусом і
російським архімандритом (Г. Кониський).
Зайшло так далеко, що навіть автори «Української абетки» О. Гатцук, «Українського
літературного літопису» П. Єфименко, «Історії Малої Росії» Д. Бантиш-Камінський, історичних
романів «Іван Мазепа», «Наливайко, або Часи страждань Малоросії», «Хмельницькі, або Приєднання Малоросії» П. Голота вважаються нині... російськими публіцистами, а М. Гоголь і М.
Гнідич відповідно – російськими прозаїком і поетом.
Завдяки таким московським «критеріям» привласнюється інтелектуальна спадщина усіх колись
радянських народів.

3

А ще ви можете прочитати таке: «Точна дата народження Івана Архиповича Куїнджі в січні 1841
року – не відома. Так це й не дивно: він був сином малограмотного грека-шевця із зубожілого
Маріуполя в Новоросії, який дістався тепер з невідомих причин Україні».
Вочевидь наші земляки ніколи не пасли задніх. Їх імена носять десятки, якщо не сотні, офіційно
визнаних всім світом наукових термінів: “q-багаточлени Кравчука”, “q-функції Кравчука”, “Ряди
Кравчука”, “Правило Чаргаффа”, “Скатертина Улама”, “Схема Теллера – Улама”, "Конфігурація
Теллера – Улама", “Інтерполяційний процес Бернштейна”, “Ядро Бернштейна”, “Проблема
Бернштейна”, “Нерівність Бернштейна”, “Метод підсумовування Бернштейна”, “Формула
Остроградського”, “Теорема щільності Чоботарьова”, “Рівняння Лотки – Вольтерра”, “Нерівність
Коші -Буняковського” (усі – математика), “Камера Харпака”, “Формула Хопфа – Бронштейна”,
“Рівняння Смакули”, “Пастка Синельникова”, “Правило Гамова – Телера”,