Аскаронский Демьян [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
АСКАРОНСЬКИЙ Дем’ян (Даміан)
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, священик. В чернецтві – Дамаскін (1738).
З міщанської родини.
Народився в 1703 в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 17 липня 1769 р. в м. Костромі Російської імперії (нині – обласний центр РФ). Похований в
храмі святого Лазаря Костромського Іпатіївського монастиря.
Навчався в Києво-Могилянській академії.
Був учителем Новгородської семінарії (1740-1741), архімандритом Дерев’яницького
Новгородського (1741-1744), Антонієвського (1744-1746) монастирів, ректором Новгородської
семінарії (1746-1748), настоятелем Хутинського монастиря (1748-1751), архімандритом
Іверського Валдайського монастиря (1751-1758), єпископом Костромським і Галицьким (1758-
1769).
В очолюваній ним єпархії відкрив шість духовних правлінь (1759), а при кожному з них –
училища початкової освіти. За його ініціативи були збудовані приміщення церкви і семінарії.
Закликав до викладання випускників Києво-Могилянської академії.
Перу А. належить «Тлумачення 14 послань Святого апостола Павла» (залишилося в рукописі).
Наш земляк активно виступав проти втручання Катерини ІІ в справи церкви. Притягався він і до
відповідальності у т. зв. «Справі Арсенія Мацєєвича», на тлумачення псалмів якого дав рецензію.
Святійший Синод за це виніс йому догану.
Серед друзів та близьких знайомих А. – О. Розумовський, О. Юшкевич, О. Мацєєвич, С. Кулябка
та ін.
***
ХРИСТИЯНСТВО – НЕВИЧЕРПНЕ
, з релігійного кредо Д. Аскаронського
Християнство – невичерпне.
БУДЕМО МОЛИТИСЯ, з листа митрополита Арсенія єпископу Д. Аскаронському в 1762 р.
Що ж після станеться, долі Божої не знаю, а нам лише належить Богові молитися, щоб Церкву
Свою помилував, як милував під час Олексія святителя, митрополита Московського, за татарську
державу.
КАТЕРИНУ II ПРОМОВОЮ ВІТАВ ДАМАСКІН, з книги І. Баженова «Костромський
Іпатіївський монастир»
Завдяки освіченій ініціативі єп. Сильвестра Кулябки, в Іпатіївському монастирі в 1747 р. виділили
місце для духовної семінарії, яка й залишалася тут до 1759 р., коли преосвященний Дамаскін не
перевів її в нове приміщення при Спасо-Запрудненському монастирі.
…Третій заміський архієрейський будинок був улаштований преосвященним Дамаскіним в 1761 р.
в с. Костенів.
Через три роки… приміщення вотчинної контори було пристосоване під духовну консисторію, а
…колишнє її монастирське приміщення незабаром віддали під богодільню для бідних і
безпомічних священо-церковно-служителів... Так зусиллями преосвященних настоятелів
відроджувалася з кожним роком святе помешкання.
На жаль, коли в 1764 р. вийшло урядове розпорядження про відібрання в монастирів вотчин, то й
Іпатіївське помешкання разом з багатьма іншими монастирями було приречене на тривале
запустіння.
Тяжкість матеріального становища, порівняно з іншими святими помешканнями, збільшувалася
ще й тією обставиною, що в рік позбавлення вотчин тут завершувалося будівництво теплого
соборного храму на честь Різдва Богородиці. І, таким чином, треба було віднині без будь-яких
сторонніх надходжень підтримувати численні споруди, яких не мали більшість інших російських
святих помешкань.
І ось 15 травня 1767 р., Іпатіївський монастир відвідала імператриця Катерина II під час подорожі
по Волзі від Твері до Казані.
В святих воротах вітав її преосвященний Дамаскін.
Вона також прослухала в Троїцькому соборному храмі Божественну літургію.
Оглянувши потім монастирські храми та інші будівлі і побачивши убогість, Государиня
подарувала преосвященству три тисячі рублів – на задоволення невідкладних монастирських
нестатків.
ПРИРОДА – КАНАЛ ЗВ’ЯЗКУ З БОГОМ, з книги Л. Антипенка «Слово по руську цивілізацію»
Вкажемо попередньо на кілька принципових розходжень між православним еллінізмом і
іудеохристиянством.
В рамках іудеохристиянства людина зводиться до стану «раба божого» і разом з тим їй надається
право безконтрольного царювання над іншою природою, аж до знищення природних вогнищ
життя, якщо це буде завгодно іудейському богу Яхве.
З точки ж зору православного еллінізму людина – не раб, а співпрацівник Бога (так прямо
стверджував
Последние комментарии
1 день 1 час назад
1 день 5 часов назад
1 день 7 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 15 часов назад
1 день 15 часов назад