Пристрасний пілігрим [Вільям Шекспір] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Вільям Шекспір
ПРИСТРАСНИЙ ПІЛІГРИМ
Переклав Леонід Череватенко
1
Коли в правдивості клянешся ти, Я, навіть бачачи неправду, вірю, Аби лише в очах твоїх зійти За підлітка, ще скромного надміру.
Даремно вірить лестощам пустим, Адже мій вік усяк прекрасно знає. Та фальш беру за правду я, між тим, І щирості між нас обох немає.
Не скажеш ти, що обманула знов, Та і мені свій вік признати сором. У парі йдуть лукавство і любов,— Ми про літа в коханні не говорим.
Так я брешу тобі, а ти мені, І кожне задоволене в брехні.
2
Прийшли мені на горе і на страх Любові дві в супутники щоденні. Юнак блакитноокий — добрий геній І жінка — демон з мороком в очах.
Щоб чисту душу в пекло заманити, Збиває демон ангела на гріх І хоче силою очей своїх Слугу небес дияволом зробити.
Та я не впевнений, чи ангел мій Зберіг незайманість, чи вже пропащий, Він друг мені, тож завжди він при ній, За крок один від пеклової пащі.
І я живу, й чекаю кожну мить, Що праведник до пекла полетить.
3
Твоїх очей риторика премила, — Хто б заперечити небесну зміг? — Мене від клятви одвернуть зуміла. Тому я не боюсь провин моїх.
Зрікаюсь жінки; знай, богине чесна, Зрікаюсь не тебе — молюсь тобі; Мій світ — земний, твоя любов — небесна; Яви до мене милість у журбі.
Клятьба — дихання, а дихання — пара, Її спивай, як сонце з вишини, Світи моїй землі, жива і яра; Я винний, та не відаю вини:
Який же дурень чи мудрець, питаю, Не зломить клятви, щоб ввійти до раю?
4
З Адонісом наївним, юним, впертим Венера сіла поблизу струмка І поглядом закоханим, відвертим Гарненького бентежить юнака. Солодкими його казками надить І вабить очі сяйвом наготи, То тут, то там торкне, голубить, гладить, Збороти хоче спротив чистоти. Невже цнотливі і зелені роки Не уявляли ще любовних справ? Із посмішкою дурник цей жорстокий Всі натяки і спроби відкидав. Вона й лягла, вперед подавшись легко. Він звівсь, подавсь — од неї десь далеко.
5
Я клятву вже зламав,— як ще клястись в коханні? Не зраджує повік лиш віра у красу. Та, зрікшися себе, тобі я вірний, пані, — Мій дух, що був як дуб, ти гнула мов лозу.
Ти — це наука вся, і в тебе очі — книга, Де стільки насолод, що вчення принесло: Якщо знання — мета, і ним здобута втіха, То як же не хвалить їх чисте джерело?
Тобою неук лиш не може захопиться; Я гордий, що тебе люблю, о неземна, Очей твоїх вогонь — для мене — блискавиця, А голос гнівний твій, як музика, луна.
Небесний ангеле, о змилуйсь наді мною, — Прости, що мовою хвалю тебе земною.
6
Заледве сонце випило росу І в гай тінистий череда укрилась, Як Цітерея змучену красу, Любов смиренну принесла й спинилась Під вербами, там, де ручай тече, В якім Адоніс холодив ланити: Пашів гарячий день, і гаряче Вона хлопчину прагнула уздріти. Ось він приходить, плащ мерщій скида, Нагий, заклякнув раптом над потоком: На землю сонце палко погляда,. Пасе богиня ще палкішим оком. Він з ходу в воду скочив і — прощай! Вона ж: «Юпітер! Чом я не ручай?»
7
Вона прекрасна, І вона примхлива, Мов голуб, ніжна, мов змія, лукава, За скло ясніша і, мов скло, вразлива, За віск м’якіша, і, мов жерсть, іржава. Бліда лілея, вмочена в червоне, Краса потворна, що у фальші тоне.
Вона торкалась уст моїх устами, Між поцілунків клятви шепотіла І розважала втішними байками, Мене лякала і зі страху мліла. Втім, присягання і чекання чуда, І сльози, й вірність — все лише облуда.
Палала пристрасть в ній, немов солома, І, як солома, пристрасть в ній згасала, Вона любов’ю гралась, несвідома: «Назавжди» прагла — «навпаки» вчиняла. Коханка чиста? Шльондра потаємна? З найкращих — гірша, зверхня і нікчемна.
8
Якщо живуть і музика, і вірш В чудовій згоді, наче брат з сестрою, То й нас любов переплете незгірш, Бо різне ми вподобали з тобою. Тобі наспівний Давленд до смаку, Що душами людськими владно править; Я Спенсера люблю строфу стрімку, Що захисту не потребує навіть. Ти полюбляєш звуки чарівні, Що видає цариця — лютня Феба; А я люблю той спів у яснині, В джерела пориваюся — до неба. Він бог для них обох, — хіба це дивина? Я теж кохаю двох: обидві— ти одна.
9
Прегарний ранок був, коли в журбі Прегарна повелителька любові
Последние комментарии
12 часов 18 минут назад
12 часов 53 минут назад
13 часов 46 минут назад
13 часов 51 минут назад
14 часов 2 минут назад
14 часов 15 минут назад