Жолобов Виталий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЖОЛОБОВ Віталій Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Льотчик-космонавт (35/78). Перебував у Космосі 49 діб 6 годин 23 хвилини 32 секунди.

З родини службовця. Батько, Жолобов М., – капітан пароплавства.

Народився 18 червня 1937 р. в с. Старій Збур’ївці Голопристанського району Херсонської області

СРСР (нині – Голопристанський район Херсонської області України).

Закінчив Азербайджанський інститут нафти і хімії ім. Азізбекова (1954-1959), Московську

військово-політичну академію ім. В. Леніна (1974).

Служив начальником машини інженерно-випробувальної команди (1959-1960), інженером-

випробовувачем 3-го відділу (1960-1981) полігону Капустін Яр, працював помічником з цивільної

оборони генерального директора Київського НВО «Маяк» (1983-1987), завідуючим лабораторією

скісного буріння об’єднання «Ноябрьскнафтогаз» (1987), начальником Ноябрської

аерокосмогеологічної партії (1987-1990), завідуючим кафедрою аерокосмогеології і геодезії

Інституту підвищення кваліфікації Мінгеології СРСР (1990-1992), головою спорткомітету

інноваційного об’єднання «Міраж» (1993), головою Херсонської обласної Ради народних

депутатів (1994-1995), головою Херсонської обласної державної адміністрації (1995-1996),

заступником генерального директора Національного космічного агентства України (1996-1997),

заступником директора ТОВ «Таврія-Імпекс ЛТД» (1997-1998), заступником генерального

директора ТОВ « Калита» (1998), президентом Аерокосмічного товариства України (з 2002).

Пройшов загальнокосмічну підготовку (1963-1965), а також підготовку за програмою «Алмаз»

(1966-1971).

Академік Транспортної академії України (1994).

Герой Радянського Союзу (1976).

Голова Всеукраїнського об’єднання «Слава».

Виконав один космічний політ на човні «Союз-21» (1976). Працював на орбітальній станції

«Салют-5». Політ було припинено достроково: за однією з версій, через проблеми у стосунках між

командиром і бортінженером.

Ж. – почесний громадянин міст Херсон, Гола Пристань (Україна), Калуга, Прокоп’євськ (Росія),

Цілиноград (Казахстан).

Серед друзів та близьких знайомих Ж. – В. Горбатко, В. Комаров, В. Севастьянов, Ю. Крикун, В.

Антонов, Є. Смірнов, Л. Каденюк, Я. Пустовий та ін.


***

ФІЛОСОФІЯ КОСМОСУ,

з життєвого кредо В. Жолобова

Тільки у Космосі цінуєш життя на Землі.

.

ЗБІГ ОБСТАВИН, зі спогадів В. Жолобова

У юності мені здавалося, що якщо я і стану військовим, то виключно офіцером флоту. Проте ще до

захисту диплома десять чоловік з мого курсу (і мене, зокрема) зарахували до кадрів Радянської

армії, і ми стали офіцерами.

Те, що потрапив до загону космонавтів, – теж елемент випадковості. Ми з товаришами по службі

збиралися виїжджати до Сталінграду, аби провести там відгули, накопичені за роботу, і по дорозі в

штаб зустріли посланця з відділу кадрів. Той сказав, що отримано наказ про відбір інженерів у

космонавти.

Чесно кажучи, серйозно я ніколи про це не думав, тому що у мене була нельотна спеціальність –

інженер, і не чекав навіть, що є шанс наблизитися до цієї професії. Та коли почув про наказ, пішов

у відділ кадрів і сказав, що теж хочу проходити комісію. Мені відповіли, що вже мало не

завершена підготовка списків, проте включили, оскільки я дуже прохав.

Зрозуміло, що тоді придатність до подібної роботи визначалася не тільки медициною, але й КДБ.

Моє минуле цю спеціальну службу повністю влаштувало. Зрештою вийшло, що з усіх

військовослужбовців моєї частини, хто подавав заяву, пройшов тільки я.

На медкомісії, яку належало пройти, перевіряли відповідність параметрів і здоров’я з критеріями, встановленими для польотів в космос. Все це здійснювалося у кілька етапів: спочатку в умовах

Капустиного Яру і розташованого поряд авіаційного гарнізону. Потім нас направили до Москви,

де ми проходили більш поглиблену медичну комісію. Далі була підсумкова комісія, котра

опікувалася і здоров’ям, і інтелектом кандидатів.

Разом зі мною медкомісію проходили ракетники: Кочемасов, який згодом став білоруським

генералом, Женя Смирнов, інші хлопці. Народу було багато (300 чоловік тільки з нашого

гарнізону).

У листопаді 1962 р. я пройшов основну медкомісію, потім другий етап, що складався з

центрифуги і якихось досліджень шлунку, а услід – мандатну комісію. На ній ставили запитання

технічного плану, а