Каменецкий Осип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
КАМІНЕЦЬКИЙ Осип Кирилович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Медик. Перший не іноземний (Україна входила до складу Російської імперії – авт.) лейб-медик
при дворі російського царя.
З міщанської родини.
Народився 4 квітня 1750 р. в с. Семенівці Стародубського повіту Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 14 червня 1823 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ).
Навчався в Чернігівському колегіумі, Петербурзькій медичній школі при генеральному
сухопутному шпиталі.
Служив лікарем в низці військових підрозділів (1780-1793), працював лікарем Петербурзького
генерального сухопутного шпиталю (1793-1798), інспектором міського управління Медичної
колегії (з 1798), викладачем Петербурзької медико-хірургічної академії.
Дійсний член Петербурзької академії наук.
Член Медико-хірургічної академії.
Кавалер орденів св. Ганни і св. Володимира.
Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Коротка настанова про лікування хвороб
простими засобами» (1803), «Коротка настанова про лікування простими засобами хвороб, які
сталися внаслідок отруєння» (1806), «Настанова про те, що робити з хворими там, де немає
лікарів» (1813).
Зазначимо: книга, названа в списку першою, витримала 9 (!) видань, останнє з яких вийшло у м.
Петербург (1864).
Серед друзів та близьких знайомих К. – І. Мартос, Я. Саполович, М. Мудров, Г. Угрюмов та ін.
***
СВІЙ ЧАС, з життєвого кредо О. Камінецького
Свій час на всяку справу.
ПАТРІАРХ РОСІЙСЬКИХ ЛІКАРІВ, з розвідки О. Тимошка «Лейб-медик із Семенівки»
Упродовж 13 років Осип Камінецький легко переносив тягар військової служби, не раз брав
участь у бойових діях, під час яких виявив себе як умілий лікар і організатор медичної допомоги
пораненим. В 1793 р. його відкликали з військ для подальшої служби в Петербурзький сухопутний
госпіталь. Нова робота сприяла поглибленню теоретичних знань і збагатила практичний досвід.
Через відносно короткий термін наш земляк стає одним з найвідоміших лікарів Росії. Сучасник,
відомий терапевт Матвій Якович Мудров називав колегу «патріархом російських лікарів».
В 1798 р. Камінецького призначають інспектором Петербурзького фізикату (міський орган
управління медичною справою, що підкорявся Медичній колегії), а в 1799 р. обирають до складу
Медичної колегії. В 1814 р. йому присвоюють ступінь доктора медицини без захисту дисертації.
Ще через два роки Камінецький першим з вітчизняних лікарів удостоюється звання лейб-медика
(до цього лікуванням царюючих осіб опікувалися винятково лікарі-іноземці).
Останні роки життя Осип Кирилович провів у Москві.
Літературних публікацій про життя й діяльність лікаря Камінецького в радянський період майже
не було. Досить скромна інформація про нього й у Семенівському краєзнавчому музеї на
Чернігівщині. У той же час, ім’я це можна зустріти у всіх солідних дореволюційних виданнях
довідково-енциклопедичного характеру, а також у деяких мемуарних записках.
Знайомство з петербурзьким оточенням О. К. Камінецького доводить, що він підтримував зв’язки
зі своїми земляками, вихідцями із Чернігівщини, які жили й творили в північній столиці. Одним з
них був Іван Петрович Мартос, уродженець містечка Ічня. Без сумніву, він, члени його родини,
друзі й знайомі користувалися послугами лікаря Камінецького.
У це коло входив і колега Мартоса по Академії мистецтв, відомий історичний живописець і
портретист, професор Григорій Іванович Угрюмов. Обидва вони разом чергували в класах
Академії, обидва мали звання академіка.
Угрюмов впродовж останніх кількох років свого життя страждав водянкою й, можливо, за
порадою Мартоса, звернувся за лікарською допомогою до Камінецького. Між художником і
лікарем склалися дружні стосунки, що, очевидно, знайшло своє відбиття у творчості художника. У
всякому разі, портрет О. К. Камінецького, написаний близько 1816 року, – одна із кращих робіт
Угрюмова як портретиста.
Який же цей портрет? На полотні зображена людина літнього віку, сповнена доброти й спокою.
Торкнуте сивиною волосся обрамляє високе відкрите чоло, очі уважно й в той же час привітно
дивляться на глядача. М’яко стислі повні губи, ямочки на щоках. Не сильно виражене подвійне
підборіддя свідчить про доброзичливість,
Последние комментарии
1 час 7 минут назад
11 часов 27 минут назад
23 часов 58 минут назад
1 день 7 часов назад
1 день 8 часов назад
1 день 9 часов назад