Публичные люди (том 2) [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично

-  Публичные люди (том 2)  [Краткий био-библиограф. справочник] 1.6 Мб, 189с. скачать: (pdf) - (pdf+fbd)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

1

МИКОЛА СУХОМОЗСЬКИЙ
НАДІЯ АВРАМЧУК

Публічні люди
Короткий біо-бібліографічний довідник (XVII – перша половина XX ст.)
Том 2 (Д – К)

КИЇВ

2

ДАВИДОВ Василь Львович
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет.
З дворянської родини. Двоюрідний брат, Давидов Д., – знаменитий гусар; близький родич,
Єрмолов О., – генерал царської армії, відомий «покоритель Кавказу».
Народився 28 березня (8 квітня) 1792 р. в маєтку Камінка Чигиринського повіту Київської губернії
Російської імперії (нині – Чигиринський район Черкаської області України).
Помер 25 жовтня (6 листопада) 1855 р. в м. Красноярськ Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменного краю РФ). Похований на місцевому Троїцькому цвинтарі.
На могилі встановлено пам’ятник у вигляді колони, обвитої гілкою плюща, вершина якої увінчана
кулею із залізним хрестом. У заглибленнях висічені написи: з південного боку – «Тут покоїться
раб божий Василь Львович Давидов» і біблейські вислови.
Навчався в Петербурзькому пансіоні абата Ніколя (1802-1804).
Служив в лейб-гвардійському гусарському полку (1807-1812), ад’ютантом П. Багратіона (1812).
Кавалер російських орденів св. Володимира 4-го ступеня з бантом, св. Ганни 2-го і 4-го класів,
прусських –»За заслуги» і Кульмського хреста.
Нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість» (1812).
Член «Спілки благоденства» (1819).
Член Південного таємного товариства (1822).
Під час Вітчизняної війни 1812 р. під Кульмом і Лейпцигом зазнав поранень.
За звинуваченням в «замірах на царство і винищування імператорського роду, про що і наради
відбувалися в його будинку» позбавлений чинів, дворянства і засуджений на пожитєву каторгу
(1826). Відбував покарання в Нерчинську, Петровському Заводі, Читі. Врешті-решт був
відправлений на поселення в м. Красноярськ (1839).
За ним поїхала і дружина, уроджена Олександра Іванівна Потапова (1828).
Друкувався в рукописній газеті «Бабка», збірнику «Літературна спадщина».
Як літератор дебютував у 2-й половині 1800-х років. Потім настала черга сатиричних віршів
«Якось старенький павук» (1834), «Колись жив колезький регістратор» (опубл. 1929), «Якось
похмурою порою» опубл. 1956), «Миколорос» (опубл. 1929).
Поезію нашого земляка вирізняє особлива витонченість, в’їдлива сатиричність. На жаль,
збереглася лише невелика частина його творів.
На честь Д. в СРСР випущені поштові марки.
Серед друзів та близьких знайомих Д. – О. Пушкін, П. Багратіон, С. Волконський, П. Пестель, М.
Раєвський, М. Спіридов, М. Фонвізін, А. Розен, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін, Є.
Оболенський, М. Басаргін, М. Орлов, І. Якушкін, О. Барятинський, К. Охотніков, Ф. Бутурліна, О.
Якубович та ін.
ДАЛЬ Володимир Іванович
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник, лексикограф, етнограф, медик. Псевдонім – Козак Луганський. Фундатор російській
діалектології.
З лікарської родини. Батько, даль І., – лікар, лінгвіст, богослов.
Народився 10 (22) листопада 1801 р. в м. Луганськ Катеринославської губернії Російської імперії
(нині – адміністративний центр однойменної області України).
Помер 22 вересня (4 жовтня) 1872 р. в м. Москва Російської імперії (нині – столиця РФ).
Похований на Ваганьківському цвинтарі.
Закінчив Петербурзький морський кадетський корпус (1814-1819), медичний факультет
Дерптського університету (1826-1829).
Служив мічманом в м. Миколаїв (1819-1824), м. Кронштадт (1824-1826), дивізійним лікарем
(1831-1832), хірургом-окулістом Санкт-Петербурзького військово-хірургічного шпиталю (18321834), чиновником з особливих доручень при військовому губернаторові Оренбурзького краю
(1834-1841), чиновником з особливих доручень Міністерства внутрішніх справ (1841-1849),
управляючим Нижньогородською удільною конторою (1849-1859).
Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1838).
Почесний член Російської імператорської Академії наук (1863).
Дійсний член Московського товариства любителів російської словесності (1859).
Член Російського географічного товариства.

3

Лауреат Ломоносівської премії (1863).
Кавалер ордена «Володимирський хрест в петлиці» (1831).
Друкувався в журналах «Російський вісник», «Сучасник», «Вітчизняні нотатки», «Москвитянин»,
«Бібліотека для читання», «Московський телеграф».
Як літератор дебютував комедіями «Наречена у лантусі, або білет у Казань», «Ведмідь у
маскараді» (1821–1822).
Потім настала черга наступних доробків: «Циганка» (1830), «Російські казки, з переказу
народного, усного, на грамоту цивільну перекладені, до побуту життєвого пристосовані і
приказками ходячими оздоблені козаком Володимиром Луганським» (1832), чотиритомні
«Бувальщини і вигадки» (1833-1839), «Мічман Поцелуєв» (1841), «Петербурзький двірник» (1845),
Життя людини, або прогулянка Невським проспектом», «Солдатське дозвілля» (обидва – 1843),
«Пригоди X. X. Віольдамура і його Аршета» (1844), «Матроське дозвілля» (1853), «Картини
російського побуту» (1867-1868).
Д. – автор нарисів і статей:»Світле свято»,